"Кінки" та як вони працюють

Чи може любовний роман бути кнковим? Звісно, так. Дуже часто любовні романи обслуговують якусь традиційно “кінкову” тему. Тобто якоїсь концептуальної різниці немає і не можна сказати, що любовний роман є не-кінковим, а кінкові тексти не можуть бути любовними романами. Можна говорити хіба що про тенденції і то обережно.

Щоб хоч трохи точніше означити предмет, я виділятиму “традиційний любовний роман”, з його типовими ознаками. Це не чітке означення жанру, а швидше статистичне і часове - був період, коли продукувалося багато текстів такого формату.

Традиційно більша частина любовних романів передусім була надзвичайно “формульним” жанром, із жорсткими рамками, вихід за які моментально руйнував “магію” - обмежений набір стандартних героїв та героїнь, обмежений набір обставин та сюжетних поворотів, завжди одна й та сама ідея фактично без варіацій (“любов переможе”/”любов здолає все”). Тому автори та авторки можуть штампувати традиційний любовний роман у величезній кількості - треба лише переставляти місцями стандартні елементи пазлу. Якість зазвичай відповідна. В цьому традиційний любовний роман подібний до класичного детективу та тих детективних серіалів, в яких в кожній серії - нове розслідування, яке завжди відбувається за тими самими лекалами.

Чи таке широке застосування шаблонів та формул зменшує реалістичність? Звісно. Будь-яка формульність працює саме так. Але це зменшення реалістичності відмінне від того, що дає змішування. Тут ми швидше маємо справу з відмовою від думання на користь автоматичного, вивченого сприйняття, подібного до того, як ми бездумно йдемо звичним шляхом, яким ходимо щодня.

Відразу зауважу, що в мої задачі не входить визначення того, що “гірше”. Більше того, я далека від того, щоб однозначно позначати відмову від думання як однозначно шкідливе явище, адже це всього лише спосіб економії ресурсів, корисність якого визначається обставинами. Як можна було зрозуміти із розділу про фем-слеш, штампи і тропи я вважаю не лише корисними для літератури, але й тим, без чого вона погано функціонує в принципі.

Але треба зазначити, що в традиційному любовному романі змішування якщо й використовувалося, то обмежено, через особливості автора або в окремих елементах, частинах тексту. Щоб прочитати любовний роман, треба прийняти певні умовності, правила, замовчування, змиритися із формульністю, але не треба повністю відмовитися від реалістичного сприйняття. Це обширні і суттєві замовчування, які в звичайній ситуації роблять тексти доволі специфічними і сильно позначаються на їхній якості. Але це не те саме, що широке використання змішування. Звісно, конкретний любовний роман може так застосовувати штампи та замовчування, і це будуть такі штампи та замовчування, що за усіма можливими вимірами цей роман буде значно токсичнішим за конкретний кінковий текст, який може виявитися абсолютно безневинним. Але певні тенденції все-таки можна спостерігати.

Порівняймо розповсюджені замовчування та умови в традиційному любовному романі та прийоми змішування у типовому кінковому тексті не за ступенем умовної “токсичності”, а за ступенем відмови від реалістичного сприйняття.:

- умова "героїня істеричка, але всі позитивні герої в захваті від цієї її якості і називають сміливою/чудовою/сильною" - проти "всі геї";

- умова "герой обов'язково покохає героїню" - проти "героя багаторазово ґвалтують, і це збуджує";

- "героїня красуня, але вважає себе негарною" - проти тентаклів і чоловічої вагітності;

- "герой показує героїні свою слабкість, вона про нього дбає" - проти "герой втратив зір, залишився без ніг, паралізований, інший герой обмиває його і це вставляє";

- "герой воює, поранений і гарно страждає" - проти "герой знаходить еротичним вигляд іншого героя, в той час, коли його катують”.

Наприклад, візьмемо тему згвалтування. В традиційному любовному романі ідея “згвалтування веде до кохання” є можливою, але автор з великою ймовірністю шукатиме “реалістичні” шляхи якось обійти перешкоду, якою є згвалтування на шляху головних героїв до зближення. То насправді був не головний персонаж, а його брат-близнюк, людина з магічно зміненою зовнішністю, ще щось. Або він був під владою гіпнотизера, йому дали наркотики, зачаклували. Або під впливом героїні він так змінився, що став фактично іншою людиною і точно-точно більше так не вчинить, і взагалі життя його провчило. Або хоча б він прийняв героїню за іншу, а ту іншу є купа “причин” згвалтувати, така вона погана (так собі відмазка, але видно намагання все-таки залишитися в межах реальності).

В кінковому тексті, як ми бачили вище, треба просто застосувати змішування, і згвалтування призведе до кохання прямо і невимушено, без жодних заперечень з боку читачів. Тобо шукати виправдання та шляхи обійти перешкоду взагалі немає потреби.

Звісно, спроби автора любовного роману “відмазати” героя можуть транслювати що завгодно, включно з крайньою мізогінією, я тут показую саму відмінність у способі роботи з текстом і способі вирішення проблеми. Автору кінкового тексту зазвичай не треба вирішувати ті проблеми, які вирішує автор любовного роману, він їх просто обходить через змішування.

Тому важливо не плутати “кінк” та “троп” або “штамп” (хоча точних і однозначних визначень все одно, схоже, не існує). Текстовий троп, на мою думку, є ширшим поняттям.

Візьмемо троп “примусовий шлюб”. Я читала достатньо класичних любовних романів (тих, що з м`якими обкладинками) та кінкових, майже виключно слешних текстів з цим тропом. Замало для висновків, але достатньо для обережних спостережень.

Кнкові тексти з цим тропом були суттєво різноманітнішими, а любовні романи - написаними за суворим шаблоном (початкова ворожість, герой думає про героїню щось погане, потім він випадково бачить її напівголою і/або вона якось допомагає йому або дорогій йому людині, вони говорять по душам, і далі так само). Кінкові тексти пропонували дещо ширший набір обставин. В той самий час усі кінкові тексти з цим тропом містили “необхідність” займатися сексом, і жоден з любовних романів не йшов цим шляхом. Любовні романи врешті показували з різним ступенем достовірності (зазвичай доволі невисоким) поступове зближення, розуміння і пристрасть (втім, пристрасть могла виникнути першою). Кінкові слешні тексти показували багато навколосексуальної взаємодії та емоційно напружених сцен на фоні неприємного, болісного сексу (принаймні для одного з учасників) або сексу ще з якимись особливостями, які певним чином знижували власне “сексуальність” цього сексу, і виникнення пристрасті в результаті такої взаємодії.

Загальна майстерність авторів кінкових текстів при цьому могла бути вищою, ніж у авторів любовних романів, а їхня здатність показувати взаємодію між героями або їхні психологічні характеристики - кращою. Але видно, що задачі перед авторами стоять різні. Класичний любовний роман більш прямо призначений сприяти підлаштуванню авторок та читачок під умови, що пропонує патріархат. Ситуації патріархат створює типові, отже й сюжетні ходи та реакції героїв можуть і мають бути типовими, шаблонними. І задоволення від читання класичний любовний роман пропонує шаблонне - вдоволення, що кохання вчергове перемогло обставини, і знову суворо за штампом. Звісно, дотримання штампу збільшує задоволення, і за рахунок того, що справджуються очікування, і за рахунок механізму, схожого на повторення окремих елементів казки або пісні.

Кінковий текст є менш прямим і однозначним через дію змішування та підміни, про що я писала вище. І у випадку з “вимушеним шлюбом” такий кінк з певною ймовірністю не обслуговуватиме безпосередньо стрес, викликаний необхідністю виходити заміж через тиск соціуму, а підмінятиме витіснені страхи і бажання, які стосуються, наприклад, прийняття або внутрішнього дозволу на секс

В будь-якому випадку, це стосується класичного любовного роману. Зараз ситуація змінюється, і тексти, які переважно не публікувалися раніше, а існували в межах фандомів, тепер публікуються. Стають популярнішими любовні романи, побудовані на відверто кінкових прийомах та образах. Прийоми, типові для фанфікшену, і якість текстів, типова для фанфікшену (тобто для самвидаву) стають прийнятними для видавництв, в тому числі великих і поважних. Відверто кінкові тексти, в тому числі очевидно дуже погані з літературної точки зору (тобто гірші, ніж класичні любовні романи), публікуються не в спеціальних серіях “книг з м`якою обкладинкою”, а в серіях наукової фантастики або фентезі в чудовому поліграфічному виконанні. Як читачу дізнатися, з чим він матиме справу? Фактично, ніяк. Позначка “18+” не працює, бо її можуть мати і не-кінкові тексти, в тому числі чудово написані. А відверто кінковий текст, в якому широко застосовано змішування, може називатися “янг-едалтом” і продаватися як такий, що його варто читати підліткам.

Можливо, класичний любовний роман з усіма його особливостями і недоліками вже відійшов або відходить в минуле. Можливо, він залишиться. Можливо, ми побачимо розщеплення жанру на піджанри відповідно до рівня кінковості - існуватимуть “любовні романи некурця”, зосереджені на здорових стосунках, адекватних, привабливих персонажах, та “кінкові романи”, які вберуть в себе усі притаманні самвидавним кінковим текстам риси. Передбачити я не візьмуся.

Але головним є інше. Як традиційний любовний роман тяжіє до низької якості текстів через надмірну “формульність”, так і кінковий текст тяжіє до низької якості, але з дещо інших причин. Формульність йому теж властива, хоча є послабленою порівняно із традиційним любовним романом - наприклад, все може закінчитися не шлюбом, а згвалтуванням тентаклями (я перебільшую, але не дуже). Любовний роман такого взагалі не припускає, а в кінковому тексті за певних умов це можливо, і це працюватиме.

Змішування вводить і автора, і читача в дитячій стан нерозрізнення. Очевидно, нерозрізнення не сприяє складним сюжетам, ідеям (я про ідею тексту в цілому), інтертекстуальності, складним добре прописаним персонажам, навіть гарно продуманому світу. Важко і некомфортно постійно переключатися із стану нерозрізнення в стан, коли потрібна особлива уважність до деталей і активне думання. Тому кінковий текст в найкращому випадку буде мати багато вигадливих деталей, але вони будуть доволі пласкими і не призводити до виникнення додаткової складності. Світ може бути великим із довгими описами деталей, щодо героїв ми можемо дізнатися багато подробиць, може відбуватися багато подій. І якщо автор талановитий, це все може бути цікаво читати, тим паче, якщо мова соковита.

Але і в цьому випадку, якщо йдеться, наприклад, про серію, наступні частини ставатимуть все слабшими сюжетно (ще слабшими, ніж це зазвичай відбувається із серіями), навіть із повним розламуванням сюжету, коли весь текст складається з окремих недоладно зшитих кінкових сцен, а персонажі перетворюються на ходячий шаблонний кінк. Автору важко одночасно утримувати концентрацію на сюжеті і замислі, та занурюватися в стан нерозрізнення, без якого кінк не напишеш, це процеси, які є несумісними.за самою своєю природою.

Врешті, можна сказати, що як типовою ідеєю традиційного любовного роману є “любов переможе”, так типова ідея кінкового тексту має містити тезу “реальність не має значення. Наприклад, ідея тексту може мати такий вигляд: “згвалтування є жахливим, але оскільки реальність не має значення, згвалтування спричиняє кохання”.

Змішування знищує художність тексту, і це неможливо обійти. Думаю, це має бути видно в прикладі, наведеному вище. Навіть якби автор додав в той текст щось цікаве з художньої точки зору, воно б знівелювалося основною ідеєю - “реальність не має значення”. В кінковому тексті є неможливою і гра зі сприйняттям героїв (снами, глюками, упередженнями, помилками, різними інтерпретаціями одних і тих самих явищ), бо для гри потрібне насамперед чітке розрізнення реального та нереального, думок та дій, уявлень та дійсності, і вже на основі цього розрізнення можна вигадати щось цікаве. В кінковому тексті все це зливається, і тому кінковий текст навряд може вправно використовувати постмодерністські прийоми. Також під сумнівом можливість прописати повноцінну класичну детективну лінію.

Загалом кінковий текст переважно тяжітиме до любовно-сексуальної теми із спрощеним сюжетом та використанням “формул”, властивих класичному любовному роману, але з суттєвим розширенням рамок.

Про суперечність між художніми якостями тексту та кінком - в прикладі нижче. Цього разу йтиметься про кінки, що не пов`язані з сексом.