"Кінки" та як вони працюють

Після цього прикладу доречно уважніше придивитися до слешу.

Відразу відкинемо “гейську прозу”, в тому числі порно-тексти, вони не є тут предметом розгляду. Задача порно-текстів більш-менш реалістично (як вже вміє автор) за допомогою художніх прийомів зобразити секс між двома чоловіками, так, щоб він збуджував читача/читачку і приводив до типового в таких випадках розвитку - до кульмінації та переключення. В текстах не порно-характеру автори намагаються передати якусь ідею, більш або менш складну і цікаву. Це може бути й “любов перемагає все”, типова ідея класичного любовного романа (про любовний роман і як він відрізняється від кінкового тексту, буде нижче), і щось “соціальне”, і щось “філософське”. Може бути, що авторами гейської прози частіше є чоловіки-геї, як зацікавлена сторона, але я не проводила досліджень, тому не стверджуватиму.

Слеш натомість - майже виключно жіноча розвага. Більше того, серед слешерок можна помітити відносно високу концентрацію лесбійок та бісексуалок (але й тут досліджень я не бачила, це суб`єктивне враження).

Слешний текст не обов`язково має бути відверто кінковим (містити змішування, підміну), адже написання і читання слешу є соціальним явищем, навколо нього формується субкультура, утворюються спільноти, з`являється традиція читати чужі тексти та давати фідбек. Приналежність до спільноти, спілкування, особливо про улюблені книги чи героїв, отримання зворотного зв`язку може бути достатньою винагородою для тих жінок, які інакше писали б щось інше або не писали взагалі. Але загалом відсоток саме кінкових текстів серед слешних є високим, і авторки, які не вміють “кінкувати” на слеш, все одно змушені наслідувати певні непроговорені правила, за якими мають бути написані такі тексти, та поступово вчаться “правильному” читанню і писанню, успішно або ні, це вже індивідуально.

Чому так?

Вище вже згадувалось, що слеш працює одночасно як окремий кінк та як посилювач інших кінків, інструмент, який дозволяє зображувати екстремальніші ситуації та дії без того, щоб читачки “сквікнулись”, тобто відчули неприємн відчуття, огиду, але передусім були “викинуті” із кінкового сприйняття в реалістичне, з точки зору якого кінковий текст є поганим з літературної точки зору, або абсурдним, або надмірно жорстоким, коротше, неправильним.

Слеш працює як окремий кінк завдяки змішуванню.

Справа в тім, що стан нерозрізнення явищ і предметів є базовим для людської психіки. Маленька дитина бачить щось, сприймає щось, воно не має назв і сприймається безпосередньо органами чуття. Поступово виокремлюються предмети, потім виявляється, що у них є певні ознаки, ці ознаки повторюються, предмети і явища можна класифікувати. Часто можна побачити те, як дитина захоплена найрізноманітнішими класифікаціями, це нормальний етап розвитку. Однією із базових навичок є вміння розрізняти чоловіків та жінок, багато хто спостерігав таке навчання маленьких дітей, прояв суттєвого зацікавлення цим питанням такоє є типовим і розповсюдженим. На основі яких ознак дитина формує здатність розрізняти стать - це вже залежить від оточення і його базових культурних налаштувань, але швидше за все дитина так чи інакше вивчатиме принаймні власне тіло і усвідомлюватиме його належність до чоловічої або жіночої статі.

(Увага, тут я свідомо ігнорую питання трансгендерності, бо вони не є предметом цього тексту).

Суб`єктивно, на рівні відчуттів ми сприймаємо стан нерозрізнення як щасливий, ідилічний, такий, що приносить задоволення. Зазвичай ми не пригадуємо ці дуже ранні роки або пригадуємо епізодично, але емоційно ми цей стан пам`ятаємо і прагнемо в нього зануритися. Це можливо і трапляється з людьми за різних обставин - в стані щасливої бездумності, при сексуальному контакті із коханоюю людиною, якій повністю довіряєш, при приємному насичені, або за ще якихось обставин, все індивідуально. Усі ці занурення в стан “немовляти”, що наїлося, притулилося до матері/батька і не знає в цю мить ніяких турбот, є короткими, обмеженими і контрольованими, і це нормально.

Змішування пропонує ще один спосіб зануритися у стан немовляти з його щасливою нездатністю розрізняти предмети і явища, в стан істоти, яка ще не знає, дівчинка вона чи хлопчик. Так, це теж обмежене і контрольоване занурення, бо інше означає розпад усієї особистості, що надбудувалася над немовлятою за роки і десятиліття. Але занурення, яке пропонує кнк, може бути не таким вже й коротким, воно може тривати сторінку за сторінкою, фанфік за фанфіком, книга за книгою. Це не минається без наслідків, але про це нижче.

Саме тому докір слешному тексту, що герої в ньому зовсім не схожі на справжніх геїв, аж до проблем з анатомією, позбавлений сенсу. Так і треба. Персонаж не має сприйматися як справжній чоловік, бо тоді не буде змішування і не буде занурення авторок та читачок в стан нерозрізнення. Навпаки, треба більше і ще більше суперечливих ознак:

герой може поводитися як стереотипна школярка, а сексуальні сцени зосереджені навколо його гігантського члена і розповідей про те, який він мужній;

анус може називатися анусом, але за описами функціонувати як вагіна;

член може бути членом лише за назвою, а за описом мати ознаки соска;

може бути надзвичайно багато уваги до грудей одного з персонажів, в специфічному ключі;

надзвичайна увага тому, хто “топ”, а хто “боттом”, хто приймає в себе, а хто проникає, із приписуванням “топу” і “боттому” купи додаткових якостей, стереотипно чоловічих або стереотипно жіночих, в результаті чоловіки вже не зовсім чоловіки, але увага від цього відвернута;

герої можуть бути стурбовані типово “жіночими” проблемами, які створює саме для жінок соціум - небезпекою бути згвалтованим, приниженням від свого прагнення сексу, вимушеним або примусовим шлюбом, але інші аспекти тексту будуть підкреслювати чоловічу стать обох героїв або те, як вони відрізняються від жінок;

врешті перехід до екстремальнішого нерозрізнення: “всі чоловіки в тексті прагнуть згвалтувати героя або мати з ним сексуальний контакт” або й “всі чоловіки в тексті є геями”, чоловіча вагітність, омегаверс (частина чоловіків фізіологічно змушені коритися іншим та бути “боттомами”, часто - виношувати та народжувати дітей, жінок в таких текстах або немає або вони відіграють незначну роль), тощо.

Це не повний перелік, і навіть не краєчок повного переліку, бо конкретні прояви нерозрізнення є дуже різноманітними.

Отже, якщо ви читаєте текст, в якому все крутиться навколо гейського романтичного або сексуального зв`язку, і при цьому герої або один з них зовсім не схожі на знайомих вам геїв, і навіть на стереотипних геїв не дуже схожі, і трапляються якісь дивні провали в логіці, може бути, що ви натрапили саме на кінковий слешний текст, що б там не казали про нього автори чи авторки.

Як і будь-який розповсюджений кінк, слеш може обслуговувати і підміняти багато різних справжніх бажань або страхів.

Для лесбійок це може бути спосіб дозволити собі насолоджуватися одностатевим коханням, але без знецінених і другосортних жіночих персонажів (а може бути й щось інше). Для жінки із сильною забороною на гетеросексуальний секс слеш може бути обманкою, яка обходить заборону, адже в тексті немає жінок, а чоловікам все можна, навіть якщо вони чоловіки лише за назвою. Для жінок, які бояться якихось конкретних проявів кохання або близькості, бо вони нібито принизливі або ганебні, якщо прикладати їх до себе, слеш дає можливість зробити вигляд “а це не я, це взагалі чоловік, а для чоловіка цей прояв не є принизливим”.

Як вже згадувалося вище, перетворення персонажів на умовних чоловіків може розширювати межі екстремальності кінку, тому, наприклад, так часто зустрічаються теми згвалтувань, тортур, рабства, примусового шлюбу, тощо

Типовим для кінкового слешного тексту є знецінення жіночої статі. В кращому випадку жіночих персонажів немає взагалі або вони відіграють суто другорядну роль, що, втім, не дуже відрізняється від мейнстрімної літератури більшості жанрів. Через таку особливість художніх текстів загалом, ця ознака “працює” лише у крайніх своїх проявах. Але суттєва частина текстів акцентуватиметься на темі саме нікчемності, жорстокості, корисливості, зрадливості жінок. “Хорошою” в таких текстах може бути лише жіноча фігура, заздалегідь призначена на роль безпорадної жертви. Звісно, спертися на таку фігуру неможливо. Часто жіночим персонажам приписуються дуже стереотипні “жіночі” риси, передусім негативні, і підкреслюється те, що чоловічі персонажі від цих рис вільні, що відкриває перед ними свободу для пригод, кохання і сексу.

Серед кінкових слешних текстів із знеціненням жіночих фігур розповсюдженим є наступний тип, популярний передусім серед дорослих жінок: герої є молодими чоловіками або й підлітками чоловічої статі, усі або більшість дорослих фігур є “поганими”, а особливо поганими або знеціненими є жіночі фігури. Дорослі фігури тиснуть на підлітків, а підлітки знаходять розраду в коханні, сексі та спільних пригодах. По суті, дорослі жіночі персонажі ніби говорять героям-підліткам: “якщо ти дівчинка, то мусиш стати такою самою нікчемною, як я, а вся свобода віддана компаніям хлопчиків, на дівчаток я тиснутиму нестримно і перетворю на себе, а хлопчики втечуть від тиску”.

В цьому випадку ми маємо справу із очікуваним та природним стресом від соціального тиску на дівчат. Але в кінковому слеші такого типу є відмова як від боротьби із соціумом та його тиском, так і відмова від психічної роботи із власним стресом із дорослої позиції. Замість цього застосовується змішування і відбувається уявна втеча від тиску.

Є спокуса вважати, що авторка та читачка під час написання та читання просто асоціюють себе із одним з героїв, і тому для них очікуваним буде обрати саме чоловіка на роль сексуального партнера для цього героя, адже більшість жінок є гетеросексуальними. Але я думаю, що в більшості випадків все дещо складніше - обидва герої виступають як частини психіки авторок та читачок, а сексуальні стосунки між героями не є художнім зображенням реалістичного сексу, а швидше призвані збільшувати загальну напругу, емоції “на розрив”, відкритість аж до фізіологічної, вразливість аж до проникнення всередину тіла. Тому чимало таких текстів містять дуже багато сексуалізованої взаємодії різного роду, інколи майже повністю складаються з неї і різноманітних емоційно напружених сцен, але доволі мало власне сексу, і секс цей своєрідний, в тому числі без сексуального задоволення (одного учасника або й обох).

Таким чином, до розповсюджених ознак кінкового слешного тексту можна віднести “поганий секс” або й повну його відсутність на фоні довгих та емоційно напружених сцен сексуалізованої або інтимно-емоційної взаємодії та загалом високого рейтингу.

Також завжди треба пам`ятати про соціальну складову. Звичайний любовний роман може бути внутрішньо знецінений авторкою або читачкою (і часто це внутрішнє знецінення приписується суспільству в цілому, нібито суспільство тисне і вважає любовну гетеросексуальну тему другосортною). а слеш - це нібито щось зовсім інше. Можливо, навіть щось “правозахисне”, адже ми підтримуємо дискриміновані меншини. Внутрішньо знеціненим може бути й гетеросексуальне кохання в цілому - через присутність у ньому “другосортної” учасниці, через те, що воно сприймається через призму набридлих шаблонів, через те, що воно нав`язується, через негативний досвід, через велику ймовірність присутності в ньому насильства, причин може бути безліч.

Те, що внутрішні відчуття при читанні кінкового тексту можуть відрізнятися від відчуттів, які дає звичайний любовний роман, теж грає свою роль. Читачка навряд проведе купу часу у психолога, щоб зрозуміти, в чому відмінність, просто відмітить ефект.