"Кінки" та як вони працюють

В цій частині будуть текстові приклади в перекладі з російської. Переклад машинний і тому малохудожній і кострубатий, ледь виправлений (щоб принаймні слова в реченнях якось узгоджувалися), але я намагалася зробити його максимально близьким до оригіналу, навіть буквальним. Підбір слів в цьому випадку має значення, а спроби зробити переклад кращіім може зіпсувати ілюстративність.

Для прикладу використано так званий “оріджинал” - це текст із авторським всесвітом і авторськими персонажами, але написаний за типовими правилами фандому, із переліком кінків, попереджень, віковими обмеженнями. Це слеш (текст про гомосексуальні стосунки) про магію і магів. основою сюжету є саме романтична і сексуальна лінія. Це доволі типова, не видатна, але й не погана (порівняно з іншими подібними) повість. Цитати з неї наведені відповідно до того, яким текст був у 2012 році, з того часу повість могли переписати (адже авторка знала про існування цього есе і читала розбір). Повість називається “Трудно быть магом”, авторка позначена в мережі як Avgusta123. Невеликі уривки тексту наведені тут лише у якості прикладу.

Для розуміння прикладів і того, як працює кінк, немає потреби читати цю повість, я дам достатньо контексту, він нескладний.

Почнемо з маленької цитати, вона теж максимально проста:

“Транг встиг переодягнутися і, мабуть, прийняти ванну. Йому ж розводити вогонь і зігрівати воду не було потрібно. Ешлі мовчки поставив кухоль на столик біля крісла і попрямував до виходу. Товариство мага, як і раніше, задоволення не приносило, а розпоряджень нових не було”.

Найцікавішою тут є фраза “товариство мага, як і раніше, задоволення не приносило” (в оригіналі “удовольствия не доставляло”), зверніть на неї увагу.

А тепер контекст - це майже початок повісті, день тому Транг катував Ешлі, достатньо жорстоко, щоб вивідати інформацію про якусь принцесу, і врешті магією вивідав, Ешлі вважає, що принцесу вб'ють або вона вже мертва. Одразу після цього Транг обманом взяв Ешлі в учні, фактично в рабство (Ешлі не може не підкорятися прямим наказам, не може покінчити життя самогубством) і пообіцяв зґвалтувати (Ешлі обіцянці повірив, репутація у Транга заслужено погана, з того, що саме заслужено, власне, починається текст, буквально перші його рядки).

Фраза, на яку я просила звернути увагу, цілком правдива, не причепитися - товариство Транга справді не приносить Ешлі задоволення.

Але це доволі «легка фраза» - тим, як вона вживається в реальності, з чим асоціюється, як звучить. Так говорять, коли йдеться про людину з огидним голосом, про дрібного капосника чи просто несимпатичну людину, що дратує. Ця фраза нби каже нам, що товариство цієї людини могло б приносити задоволення, але якось так склалося, що не приносить. «Як і раніше» відсилає нас до минулого, описаного в тексті, а в минулому були тортури, вимушена зрада, думки про самогубство і страх зґвалтування. Тобто це був час, коли товариство мага теж не приносило задоволення. Ось так позначені тортури - вони не приносили задоволення. Так описано потрапляння в рабство.

Отже, якщо сприймати текст як реалістичний (магія та маги цьому не перешкода), то ця фраза показує відсутність психологічної достовірності, брехню про стан героя. Навряд щойно піддані тортурам ось так усе сприймають і так думають про те, що відбувається. І ті, хто боїться зґвалтування. І щойно поневолені. А якщо вони так думають і відчувають, то є доволі специфічними людьми, і це _вже_ має бути відображено в тексті (але нічого подібного немає, Ешлі не тренований спецагент). Якщо це реалістичний текст, то він, якщо судити за цією фразою - він поганий.

Але кінковий текст працює інакше. Читачеві кінкового тексту, щоб власне прочитати його, треба відмовитися від реалістичного читання, наче вимкнути його, старанно не зіставляти текст із реальністю - якщо зіставиш, прочитаєш просто поганий текст, але не кінковий. Щоб просто прочитати цей текст, зрозуміти з нього, що взагалі відбувається, треба використовувати спеціальні правила, про які ми говорили вище. Зокрема, треба сприйняти виділену фразу спеціальним чином, застосувавши замовчування. Ця фраза одночасно нібито:

1. відкидає емоційну тінь на те, що трапилося раніше, тобто на тортури, рабство, вимушену зраду. Вони стають не тим, чим є, а «тортурами», “рабством”, «вимушеною зрадою» - умовними, спеціально-кінковими типу-страшними явищами. Персонаж явно сприймає все це полегшено. Тобто, якщо подивитися на те, як описує його стан автор прямим текстом - герой думає про самогубство і перебуває в дуже пригніченому стані. Але це все _на словах_. В той самий час емоції героїв у тексті не просто називаються, вони показуються, зокрема через обрану автором інтонацію. Тут показано, що герой не так уже й жахливо страждає. Він думає про самогубство, але насправді це “думки про самогубство”. Страждання є, але його одночасно немає, його сприймають як іграшкове, ігрове, несправжнє, а отже, таке, що викликає задоволення або принаймн емоційне збудження (у людей абсолютно здорових, жодного стосунку до садизму або мазохізму це не має). Так народжується кінк;

2. веде читача до того, що трапиться далі - а трапиться любовний зв'язок між Трангом і Ешлі. «Виправлене» минуле не зможе завадити цьому зв'язку, адже тортури були не справжні, а кінкові. Текст ніби натякає нам цим полегшеним тоном після тортур - ось зараз Ешлі товариство Транга не приносить задоволення, а потім приноситиме. Любовного зв'язку ще немає, навіть натяку на нього немає, на словах Ешлі поки що нібито відчуває щодо Транга купу негативних емоцій, але авторка вже веде до зв'язку - більш або менш прямими натяками (цей, здається, третій явний, якщо рахувати від самого початку). Нагадую, досі вся взаємодія між героями складалася із екстремального насильства. Так народжується слеш. А ось такі «підводки» створюють те, що часто називають «обґрунтуванням» для слешу. Тобто слеш, який з'явився не раптом, а після таких натяків - «обґрунтований». Досвідчений слешер добре бачить такі натяки і сприймає їх правильно. Але точнісінько так само це працює для опису гетерсексуальної любовної пригоди.

“Правильне” сприйняття “обгрунтувань”, це таке, яке вимагає відключити реалістичне сприйняття:

звичайну оцінку змісту тексту, яка буває, коли ми читаємо художню літературу;

автоматичне порівняння тексту із досвідом, що ми отримали із взаємодії з реальністю.

В цьому місці варто зазначити, що на цьому маленькому прикладі можна продемонструвати різницю між кінковим текстом та реалістичною літературою, яка містить окремі елементи, які спричинили на нас дію, подібну дії кінка. В реалістичній літературі, як правило, таких прийомів немає, там моменти, що діють, як кінк, вбудовані в текст таким чином, що для їхнього сприйняття не треба використовувати спеціальних навичок читання. Треба просто бути сприйнятливим до цього конкретного “кінкоподібного” елементу (певного типу романтичного героя, певних обставин романтичного контакту, тошо), а сам цей елемент - реалістичний, є віддзеркаленням реальності, більш або менш вдалим, а не заперечує реальність.

Отже, ключовою характеристикою кінкових текстів є не наявність елементів, які привертають увагу, збуджують, викликають романтичний захват, а наявність спеціальних прийомів, що створюють кінк. Вони спрямовані на:

- відключення реалістичного читання, реалістичного контакту з текстом;

- заперечення зв'язку тексту з реальністю;

- застосування щодо отриманих "порожніх місць" шаблонів сприйняття;

- застосування щодо отриманих "порожніх місць" змішування.

Має сенс розглянути ще одну можливість - що повість, про яку йдеться, містить елементи гумору, і специфічна реакція Ешлі є відображенням його особливого характеру, сповненого іронії. Але у тексті є й інші частини, які непомітно й поволі ведуть читача до слешу. Так от:

а) в цих моментах немає нічого, що можна було б назвати іронією;

б) вони за спрямованістю такі самі, як описане вище - тобто показують читачеві, що майбутній коханець привабливий для героя, хоча герой про це поки що не знає і на словах щиро ненавидить (і є за що);

Тобто є ланцюжок «обґрунтувань», що ведуть читача-слешера до слешу, який тут обслуговує кінк і спрощує для автора змішування та підміну. Це доволі шаблонні мотиви, які використовувалися багато разів у фанфікшені та в слешних ориджиналах, а в дещо зміненому вигляді - в кінкових текстах про гетеросексуальні стосунки. В зміненому, тому що в цьому тексті є кілька згвалтувань одним героєм іншого, а коли жінка читає про згвалтування жінки, збільшується ймовірність чисто фізіологічної емпатії до персонажки, адже у більшості траплявся невдалий, неприємний або й болісний секс, а якщо й ні, дуже легко уявити ці відчуття. Вони надто близько, і збільшується ймовірність, що читачка сприйматиме текст реалістично, а не кінково. Щодо умовного, несправжнього “хлопця” значно легше абстрагуватися.

Одним із таких “обгрунтувань”, наприклад, є мотив про меблі, стиль, загальний вигляд і настрій будинку «начебто ворога» (який пізніше стане коханцем, а поки що тримає героя в`язнем в цьому будинку), що виявляється «не таким, на яке герой очікував». Це надзвичайно розповсюджений прийом - один герой ставиться до іншого погано і очікує, що його приміщення буде огидним, а воно виявляється затишним або свідчить про гарний смак. Якщо йдеться про кінковий текст, ймовірність сексуального та романтичного зв`язку між цими героями близька до 100 відсотків.

Цей момент є також ілюстративним щодо того, як кінк знищує художність тексту. Наприклад, що саме облаштування будинку Транга показує читачу, що не стосувалося б сумісності Транга та Ешлі і можливості любовних стосунків між ними? Нічого. В художньому тексті такий елемент мав би працювати хоч якось, а в хорошому тексті - відразу в кількох напрямах та аспектах. Тобто у нас є частина тексту, яка виключно обслуговує кінк, і не є інформативною, не створює інтригу, не формує стиль, вона буквально не робить нічого. Що якесь інше облаштування будинку змінило б в уявленні Ешлі про Транга? Нічого.

Ще один мотив - «з іншим _чомусь_ не виходило», а з майбутнім коханцем (а нині ворогом) _чомусь_ вийшло (в цьому випадку йдеться про якусь магічну взаємодію, але це може бути танець або гра в шахи) - теж дуже поширений в якості “обгрунтування” майбутнього зв`язку. Тут важливим є саме відсутність пояснення, чому виходить. “Чомусь”. Або, в кращому тексті, це пояснення буде неповним і недостатнім, а той факт, що з іншими не виходило, а з цим виходить, не виконує жодної іншої ролі, крім обслуговування та “обгрунтування” кінку.

Тренований читач кнкових текстів, швидше за все, прочитає таке саме як “обгрунтування” майбутнього зв`язку, яким би неймовірним зв`язок не виглядав на цьомуу етапі. Читач, який не занурений у кінк, або взагалі пропускає такі моменти, або вважає їх проявом слабкої майстерності автора, а тренований читач кнку вже має солодке передчуття, кінк вже торкається через змішування та підміну його страхів та неусвідомлених бажань.

Недалеко від початку тексту є момент, коли Ешлі збирається помитися в тазі, але потім _чомусь_ забуває про таз і миється у ванні. Що ця деталь дає тексту, крім мотиву “так почалося приручення Ешлі”? У певні моменти взаємодії на Ешлі та Трангу немає нижньої білизни, і, думаю, немає необхідності пояснювати, що жодної ролі в сюжеті ця деталь не грає, крім того, що все сильніше натякає на їхні майбутні сексуальні стосунки, хоча в моменти “без нижньої білизни” вони вороги, і по факту вся взаємодія між ними зводиться до екстремального насильства.

Ще один ілюстративний момент одразу після других тортур.

“Але десь у мізках маленькою скалкою засіла думка, що не звалитися на сходах і навіть згадати про існування «прольоту для уважних» допомогло тепле дихання за спиною”.

“Тепле дихання” - це дихання Транга, який щойно застосовував до Ешлі тортури.

Яку саме роль виконує це «тепле дихання за спиною» людини, яка щойно жорстоко катувала героя, а тепер дихає йому в спину? В тортурах, якщо вірити автору, начебто дійшло до больового шоку, Яку роль, крім а) демонстрації читачам пристрасті і кохання, які зароджуються, та б) емоційного позначення катувань як «катувань»? Для контексту - стан Ешлі наступного дня названо прямими словами як "Від перспективи знову відвідати підземелля починали трястися руки". Але тепле дихання ката за спиною відразу після катування допомагає, а не лякає.

Ми досі дивимося на початок тексту, це його перша частина або навіть перша чверть.

Ще одна цитата (контекст: Транг робить Ешлі масаж)::

“Сказу Ешлі додавало й те, що, незважаючи на всі протести, тіло його мало власну думку щодо того, що сталося. І думка ця з думкою Ешлі суттєво розходилася”.

До епізоду з масажем Транг щодня катував Ешлі. Нормальну і природну _тілесну_ реакцію на ката не назвеш «приємною», а тут однозначний натяк на приємні відчуття. Які завдання в тексті виконує цей момент, окрім «кінкових»? Якщо показує, що Ешлі внаслідок катувань вже далекий від нормальності, чи є інші очікувані наслідки такого зсуву в його сприйнятті - емоційне і фізичне виснаження, неуважність, що посилюється, підвищена нервозність, самопошкодження або щось іще? Думаю, відповідь на усі ці питання є очевидною.

Зазначу, що наведені моменти є доволі посередніми і звичайними для кінкового тексту Деяким авторам вдається подавати те саме витонченіше і непомітніше. Деякі діють топорніше. Але помітними і очевидними усі ці ознаки кінкового тексту є, коли їх навмисно вирізали і обмалювали контекст коротко, так, щоб він не замилював око, щоб надмір слів, описів, різноманітних емоцій та обставин не відволікав читача. Безпосередньо в тексті вони значно менш помітні, а якщо автор вправний, їх буває навіть важко отак вирізати, бо вони краще вписані в контекст, і щоб пояснити, що тут не так, треба дуже довго пояснювати обставини героїв. Тренований читач кінкових текстів не те, щоб не помічав такі моменти, адже тоді вони втрачали б дієвість, але він ніби сприймає їх як фон або як якесь відчуття, що зароджується в ньому, що між героями відбувається щось романтичне, щось сексуальне, і воно ніби “долає” все насильство та інші жахи, що їх розділяють. Насправді все “подолання” відбувається всередині фантазій авторів та читачів, а взаємодія героїв у текст, описана прямим текстом, є зовсім іншою. Таким чином працює змішування - почуття, що знаходяться всередині автора та читачів, підміняють почуття персонажів. У персонажів немає власних реалістичних почуттів щодо того, що відбувається в реальності тексту, замість них внутрішні емоції автора та читачів, які насправді стосуються суто внутрішніх переживань, які виникають не через описані в тексті ситуації, а через щось зовсім інше.

Коли персонажі врешті перейдуть до пристрастного сексу, читач, який не вловлював численні кінкові натяки, швидше за все, розгубиться, бо з його точки зору для такої раптової зміни немає жодних передумов. Герої просто раптово зійшли з розуму, або автор взагалі не вміє писати про кохання або пристрасть. А для тренованого читача кінкових текстів передумов було безліч, буквально на кожному кроці все кричало про пристрасть, яка поступово охоплює персонажів.

Але це лише початок повісті, початок зародження кінкової “пристрасті”. Далі є ще цілий набір типових інструментів.

Кордони головного героя (Ешлі) постійно порушували, його катували, ґвалтували, змінювали під себе, йому в різний спосіб розповідали, що те, що з ним роблять, - добре і правильно, з ним так і треба, і зрештою він до цього звик і прийняв як норму ставлення до себе.

Я проілюструю свої слова цитатами, щоб було зрозуміліше, про що йдеться.

Наприклад, Ешлі розповідає про Транга "Йому від мене щось потрібно, але він ніколи не говорить прямо, і навіть не намагається взяти це силою".

Насправді в тексті Транг багато разів застосовував до Ешлі силу і зазвичай прямо говорив, для чого це робить, але раптом у сприйнятті Ешлі цього немає, воно зникло, застосування сили «скасували», тортури - не тортури. Він повністю прийняв, що катували його "заради його ж блага".

Далі розмова Ешлі із другорядним персонажем:

"- Ну як, навіщо? Я маю знати, чого він насправді хоче, щоб зуміти йому протистояти.

- А навіщо йому протистояти?"

Усі навколо Ешлі дають йому зрозуміти, що його початковий опір (щодо людини, яка поневолила і катує) - це щось на кшталт примхи, помилки сприйняття, більш здоровий підхід - інший. Тобто інші персонажі в тексті існують не самі по собі, вони не є реалістичними героями із своїми прагненнями, інтересами, історією, сюжетною аркою. Вони існують виключно або переважно для обслуговування кінку, щоб показати, як “пристрасть долає і скасовує примус, поневолення, насильство і згвалтування”.

А це каже Транг:

"- Я віддаю перевагу, коли задоволення отримують обидва. Але пам'ятаю, що ти зазвичай намагаєшся вдосталь помучитися. Просто ставлю тебе до відома, що твоє рішення мене не зупинить. І не зіпсує відчуттів”.

(в оригіналі - “не испортит ощущений”)

Думаю, зрозуміло, що йдеться про чергове згвалтування.

Тут те, що роблять з Ешлі, описано прямим текстом. У нього немає вибору, що саме з ним робитимуть - катуватимуть його чи не катуватимуть, зґвалтують його чи не зґвалтують. Йому на вибір пропонують даремний опір або навчання тому, щоб «розслаблятися й отримувати задоволення». Йому дають зрозуміти: якщо йому не подобається, що його позбавляють вибору і застосовують щодо нього насильство - це такий мазохізм ("стараешься вдоволь помучиться"), примха, ознака відсутності контакту з собою та самообману.

У Ешлі контакту з собою справді обмаль, але здатність усвідомлювати, що насильство - це насильство, що насильство - це те, що з ним роблять, а не якийсь там "вибір, що відчувати", є тією частиною Ешлі, яка є дорослішою та такою, що краще усвідомлює себе.

"- Той досвід, у кухні, вибач, але мені не сподобався.

Він знову зміг здивувати мага, та що там, він і себе здивував. Іронізувати з приводу того, що тоді трапилося... таке йому б іще вчора й на думку не спало”.

Тут є натяки на дорослішання Ешлі, і дорослішанням виявляється здатність до витіснення (або, можливо, дисоціації) і захисного іронізування над травмою. Звісно, в цьому епізоді знову йдеться про насильство, а не про випікання тортів.

"За ідеєю, зараз кілька днів ти маєш дутися на мене за обман, почуватися використаним і видавати інші відповідні з людської точки зору емоції. Тебе ж має відвертати від мене. А ти... коли ти встиг подорослішати?"

Тут дорослішанням вже прямо називають прийняття поневолення, брехні і насильства в якості норми ставлення до себе.

Звісно, повість закінчилася коханням.

Варто відмітити наступний момент. Думаю, з наведених прикладів і контексту навколо них видно, що емоційна увага автора та читачів, швидше за все, привернута не до насильства як такого, навіть коли його зображено дуже деталізовано і натуралістично. Їм подобається не так те, що в тексті один персонаж катує іншого, як те, що він “катує” іншого. Частина майстерності автора кінкових текстів полягає саме у вмінні поєднувати натуралістичність в описі екстремальних практик та їхню “несправжність”. Це досягається шляхом поєднання реалістичних та нереалістичних моментів, ігнорування та замовчування окремих елементів реальності, сутєвих для описуваних екстремальних практик. Текст, написаний, наприклад, справжнім поціновувачем певного фетишу, швидше за все, сприйматиметься тренованими читачами кінкових текстів як “неправильний”, такий, що не викликає збудження.