"Кінки" та як вони працюють

Типові приклади підмін.

Страх згвалтування може підмінятися кінком “від згвалтування до кохання”.Страх згвалтування має раціональне підгрунтя та часто ще й ірраціональну складову. Через наявність реального підгрунтя робота із ірраціональною складовою ускладнюється. Кінк пропонує вирішення проблеми “мене можуть згвалтувати, це дуже страшно” через “але це шлях до кохання та сексу”.

Щоб перетворити зображене згвалтування на кінк,автор може застосовувати прийоми змішування, які мають дати зрозуміти читачкам, що, наприклад, контроль за ситуацією весь час знаходиться у жертви, яка має таємничу “владу” над гвалтівником, “керує” його діями або передбачає їх. Відчуття контролю за ситуацією може ніби “пливти” та розмиватися між гвалтівником та жертвою, так що в певні моменти не зрозуміло, де чиї почуття, хто має контроль, а хто безпорадний. В описі почуттів жертви можуть превалювати надмірно сексуалізовані елементи, які хаотично поєднуються, наприклад, із болем, страхом або злістю, так що з точки зору опису подій це ніби згвалтування, а з точки зору почуттів жертви це, наприклад, “сексі злість”. Гвалтівник швидше за все описуватиметься як привабливий або принаймні нейтрально, з уникненням відверто табуйованих для романтичної літератури ознак або фізичних недоліків. Він може бути, наприклад, надмірно худим, але навряд буде дуже огрядним, може не мати ока, але навряд матиме несвіже дихання.

Тим самим кінком може підмінятися слабкоінтенсивне бажання бути пасивною в сексі та мати секс із рішучим та пристрастним партнером, або бажання підкорятися у сексі. Таке, що не доходить до рівня БДСМ. Кінк пропонує не реалістичний опис бажаного типу сексу, а опис жорстокого злочину, що лише заважає усвідомити реальне бажання

В цьому випадку змішування може акцентуватися на неймовірній сил пристрасті гвалтівника, так що він втрачає контроль і нібито стає “слабким” через цю пристрасть. Жертва може концентруватися саме на цих його проявах, і їхні почуття можуть плутатися..

Тим самим кінком може підмінятися бажання зняти із себе “відповідальність” за секс, якщо є сильна внутрішня заборона на нього. Звісно, кінкування на згвалтування ніяк не допомагає позбутися внутрішньої заборони, а лише маскує її.

В цьому випадку прийоми змішування залежать від того, що саме є табуйованим в сексі для авторок та читачок, і тут культура пропонує широкий вибір. Секс може сприйматися як брудний та поганий, за сексом може слідувати покарання саме для жінки, але не для чоловіка, сексуальне бажання може сприйматися як принизливе теж саме для жінки, але не для чоловіка. У всіх цих випадках прийоми змішування мають “перенести” пристрасть та рішення про те, чи відбудеться сексуальний контакт, із жінки на чоловіка, але таким чином, щоб читачки відчували, що вибір насправді зробила жертва і рішення прийняла вона.

Прагнення до прийняття партнером попри власні недоліки та недосконалості може маскуватися кінком на рабство або магічний примус до стосунків або сексу. Всередині кінку один партнер магічно змушений кохати іншого персонажа попри те, що той робить з ним жахливі речі, або перетворений на раба і не має виходу - він або полюбить жорстокого власника, або помре/зазнає тортур/все одно буде згвалтований.

Таке саме прагнення до прийняття партнером може також підмінятися кінком на важкі каліцтва, поранення, хвороби, через які герой водночас має “недоліки зовнішності” та потребу у щоденній турботі з боку партнера. В цьому випадку з чималою ймовірністю опис страждання персонажа через ці “недоліки зовнішності”, спричинені каліцтвом, буде навіть більш емоційно насиченим, ніж опис страждання через, наприклад, втрату кінцівок. Каліцтва і поранення та догляд за пораненим описуються в сексуалізованому ключі, персонаж, що доглядає пораненого, може думати про привабливість скаліченого та збуджуватись в дуже недоречні моменти, наприклад, коли поранений, якщо вірити в справжність його ушкоджень, передусім потребує медичної допомоги, якщо не реанімації.

Не варто плутати це із терапевтичними текстами, які постулюють та показують, що люди з будь-якими травмами мають право та заслуговують на кохання та секс, як і будь-хто інший. Щоб відрізнити такі тексти від кінкових, варто звертати увагу передусім на змішування

Негативні почуття, спричинені мізогінією зовнішнього світу та внутрішньою мізогінією, можуть маскуватися переключенням на слеш. Також слеш допомагає авторці та читачці додатково дистанціюватися від персонажів та збільшити екстремальність та інтенсивність кінку. Дистанціювання також допомагає краще працювати змішуванню. Наприклад, опис згвалтування жінки викликає у читачки реалістичне співпереживання персонажці, яка його зазнала, а воно заважає роботі кінка. Якщо персонажку перетворити на персонажа, збільшена дистанція допомагає уявляти, що йдеться не про згвалтування, а “згвалтування”, не тортури, а “тортури”, не емоційне насильство, а “шлях до кохання”.

Тут треба пам`ятати, що йдеться не про свідоме рішення або думки читачів сприймати екстремальні практики або обставини певним чином, а про відчуття. Майстерність автора кінкових текстів полягає саме в тім, щоб з одного боку дати натуралістичні та докладні описи екстремальних практик,а з іншого боку дати їх таким чином, що вони не викличуть реалістичного співпереживання або жаху. Читачі мають жахатися, але із збереженням почуття контролю та безпеки, які створені “несправжністю”, казковістю описаного в тексті. Це нетривіальна задача для автора, і вона суттєво відрізняється від будь-яких задач, які може ставити перед собою автор реалістичного тексту, не має значення, це “висока полиця” чи суто розважальна література.

Повернімося до “слешу”. Важливим є те, що авторки і читачки частіше за все не заціікавлені у реалістичному зображення гомосексуального кохання (хоча трапляються виключення, але тоді тексти швидше за все будуть не-кінковими). Використання чоловічого персонажа тут потрібне не через особливу любов до чоловічого тіла, а щоб уникнути використання жіночих і заздалегідь знецінених через свою стать персонажів. Емоції, бажання, пристрасті чоловіка в нашій культурі апріорі є більш значущими, ніж те саме у жінок, і замість долання тиску соціуму та традиції можна просто зробити вигляд, що йдеться про чоловіків.Точніше, “чоловіків”. Такі персонажі зазвичай мають типові для жінок нашого соціуму проблеми, типові або навіть шаблонні риси характеру, приписувані жінкам, навіть їхні тіла “змінюються” - анус описується як аналог вагіни (наприклад, виділяє “змазку”), статевий акт описується надзвичайно схожим на гетеросексуальний, попри анатомію, один з героїв у всьому або лише в стосунках і сексі поводиться як стереотипна дівчина, тощо.

Використання слешу є і окремою підміною, і елементом посилення інших підмін, посилення змішування.

Звісно, наведені приклади є дуже приблизними, а індивідуальні особливості авторів та читачів можуть давати які завгодно варіанти поєднання справжньої емоції та кінка, який її підміняє.

Такі кінки, які носять сексуальний характер, легко прийняти за сексуальний фетиш, тобто прийняти на віру, що авторів та читачів справді збуджують згвалтування, тортури або каліцтва. Зазвичай це не так, навіть коли опис цих практик є на перший погляд дуже натуралістичним. Самі автори та читачі можуть бути введені в оману своєю реакцією, і не мати достатньо знань або досвіду, щоб відрізнити справжній сексуальний фетиш від кінку. Тут треба зробити наступний крок і уявити все, що описується в кінковому тексті та викликає збудження, сексуальне або емоційне, в реальності. У власному буденному житті. Або хоча б не все, а якісь елементи, ті, що не є кримінальним злочином. Спробувати зрозуміти, чи викликало б це таку саму реакцію, чи є бажання втілити кінк практично. І після відповіді (частіше за все вона негативна) чітко усвідомити, що кінк не є відображенням справжнього бажання, а лише маскує його.

На жаль, кінк влаштований таким чином, щоб запобігти такому усвідомленню.

Отже, читання кінкових порно-текстів зазвичай не викликають перенасичення або викликають його слабко і повільно (звичайні порно-тексти в нормі швидко перенасичують). Читання одного фанфіка за іншим без перерв або одного циклу романів за іншим (і ці романи відрізнятимуться хіба фабулою) - звичайна справа. Це “порно” не сприймається як “реальне”, там немає окремих дійових осіб, а є лише фантазії про внутрішні, народжені власною психікою почуття. А “реальне” та “внутрішнє” обробляється мозком дуже по-різному.

Так само не жахає кінкове насильство, формується інше сприйняття “жахливості”, з іншою шкалою. Тренований читач кнкових текстів може в одну хвилину читати про “випускання кишок”, а в наступну жалітися, що хтось при ньому згадав про існування у світі зла і недобрих людей, адже такі згадки сильно його травмують і псують настрій. Для такого читача “випускання кишок” - це швидше аналог якогось “спогаду про те, як обізвав однокласник, минуло багато років, але спогади живі і досі болісні”. На рівні пояснень людина, звісно, бачить різницю, а на рівні почуттів та відчуттів вже ні.

(Звісно, коли ми читаємо звичайний текст, ми сприймаємо його з певним ступенем відсторонення, бо описане відбувається не з нами. Але звичайний текст обробляється мозком за тими самими правилами, що й реальність, Кінковий текст не лише дає відстороненість, а ще й широко використовує підміну. Тому насильство в кінковому тексті водночас може бути дуже “справжнім”, натуралістичним, поданим ніби саме так, щоб жахати якнайсильніше, і “несправжнім”).