"Кінки" та як вони працюють

Варто зазначити, що фем-слеш (опис романтичного та сексуального зв`язку між жінками) є значно менш популярним, ніж слеш, хоча кількість лесбійок та бісексуалок серед авторок та читачок слешу є великою. Значно менше текстів, вони не різноманітні і збирають меншу читацьку аудиторію. Власне, лесбійка з більшою ймовірністю писатиме і читатиме слеш, ніж фем-слеш. Це стосується і фанфікшену, і мейнстрімної літератури.

Як фандомні фем-слешні тексти, так і оріджинали або видані в папері книги можна дуже умовно поділити на кілька типів:

замальовки про ніжні почуття двох юних дівчат, зазвичай такі тексти написані в “пастельних” тонах та не мають сюжету або він є другорядним. Частою темою тут є втеча або відірваність від соціуму;

більш-менш реалістична розповідь про нещасливе кохання (в кінці смерть або в кращому випадку розрив). Типова тема тут - тиск і примус з боку соціуму, але є й тексти про проблемні стосунки;

дуже екстремальні кінкові тексти, перенасичені образами та сценами “18+”, значна частина яких не має стосунку до сексу, або секс ну дуже специфічний, значно специфічніший, ніж банальні історії “від згвалтування до кохання”;

тексти, дуже схожі на кон`юктурні, в яких стосунки між персонажками є передусім млявими, а більше про них мало що можна сказати.

Виключення, звісно, є, але погоди вони не роблять.

Думаю, із розділу про слеш має бути видно причини меншої популярності фем-слешу. Серед слешерок популярним є таке пояснення популярності слешу: мовляв, жінки у більшості люблять чоловіків та секс і не цікавляться жінками в плані сексу, тому секс між двома чоловіками - це оптимальне порно для гетересексуальної жінки. Але якби це пояснення справді щось пояснювало, лесбійки та бісексуалки цікавились би слешем менше, ніж гетеросексуальні жінки, а це не спостерігається. Власне, спостерігається протилежне.

Фем-слеш не дає авторкам та читачкам “усунення” заздалегідь знеціненої та “другосортної” жіночої фігури, навпаки, тут відразу два “другосортних” героя, а тому їхні почуття сприймаються як менш “виправдані”, менш важливі. Цим почуттям, відповідно, треба значно більше “обгрунтувань”, інакше вони сприймаються як непотрібні.

Фем-слеш за визначенням має бути реалістичнішим, ніж слеш (через більшу ймовірність виникнення у читачок емпатії до персонажок та сприйняття їхніх обставин через призму реального досвіду), і тому дає значно менше місця для змішування (виключенням можуть бути супер-екстремальні тексти, але вони настільки “на любителя”, що не набули особливої популярності). В теорії можна було б досягти високого ступеню змішування, якщо надати жіночим персонажам дуже багато стереотипно маскулінних рис, включно із фізіологією, але я ніколи не бачила таких текстів.

Менше змішування - менше підміни - менше кінковості - менше текстів.

Звісно, можна було б писати багато реалістичних текстів про кохання та/або секс між жінками. Але тут виникає інша проблема - недостатня кількість тропів та шаблонів сприйняття щодо такого кохання, які можна було б запозичити безпосередньо “з культури” авторкам при написанні, а читачкам - під час читання. Щодо гетерсексуального кохання таких тропів та шаблонів за століття було створено багато. Слеш їх просто запозичує та переробляє через змішування та підміну. Реалістичний лесбійський текст, звісно, не може йти цим шляхом.

Тому реалістичні лесбійські тексти переважно або зосереджені на темі тиску суспільства, або дуже абстрактні, або зображують мляві і невиразні стосунки. Авторки просто не мають на що спертися, коли пишуть. Ті самі явища ми можемо побачити не лише в літературі, але й в кіно та серіалах (і тому пояснення цих явищ “повєсточкою” я вважаю обмеженими та надзвичайно неповними).

Щоб зрозуміти явище недостатності тропів та шаблонів, можна згадати будь-який твір, який вважається “першим у жанрі”, або у певному напрямі літератури, або у піджанрі, той, який щось започатковує. Якщо ви поціновувач цього напряму, той твір, швидше за все, здаватиметься дуже простим, аж надто простим. Але насправді він не є простим, він пропонує читачам якийсь новаторський підхід, а разом з цим - нові тропи та шаблони сприйняття. Сам по собі новаторський підхід та нові тропи є достатніми, щоб навантажити увагу та розум читача. Додаткові подробиці з великою ймовірністю його б вже перевантажили, і він би не сприйняв нове. Але коли читачі призвичаїлися до новаторського підходу, той самий автор або інші автори починають додавати до нових тропів та шаблонів подробиці, деталі, розвивати їх. І пізні представники жанру будуть кращими з літературної точки зору та складнішими за деталями, бо вони можуть скористатися вже готовими шаблонами і просто експлуатувати їх. Реалістична лесбійська література зараз на тому етапі, коли основні тропи і шаблони переважно навіть не запропоновані.

Для подолання цієї проблеми (а відсутність чи вкрай недостатня кількість реалістичних текстів, що адекватно зображують явище, що існує і є розповсюдженим, я вважаю проблемою) потрібні свідомі зусилля зацікавлених сторін, передусім лесбійок та бісексуалок. Боюсь, це потребує усвідомлення, що неможливо писати фем-слешні тексти за тим самим шаблоном, що й слешні, що ці тексти будуть мен кінковими і потребуватимуть інших підходів, із значно суттєвішим залученням творчості (бо є потреба формувати ті штампи та тропи, яких наразі не існує).