Мить
Чому дощить, коли похмуро?!
Мабуть тому, що світить Сонце.
І вдача нас не оминула –
Знов заглядає у віконце.
Всьому свій час, своя нагода.
Рясніють краплі у траві.
То суть життя, то є природа,
Вологу що дає землі.
Після дощу з калюж веселка
У гору настрій підіймає.
Ти як і я – мала пустунка,
Що хвилі вітру обіймає.
Стрибаєш боса, бо так хочеш.
Бо так не відчуваєш краю.
Турботам голову морочиш,
Бо кожна мить – це все, що маю.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.