Мотивація

Сиджу собі рядки римую,

У світлі фар нитками дощ,

До сенсу у вірші прямую,

Бо він народжується ось.

Чому тримаю таємниці,

Мабуть, спитає мене хтось.

Та відповім, що то дурниці –

Ми разом йдемо! Чи здалось?!

По буквах ти біжиш очима,

Я пальцями їх тут кладу.

Мій мозок в Всесвіт той дверима

Слугує вже не одному.

Бо ти читаєш - значить бачиш,

Те що і я, життя творим.

Смієшься над рядками й плачеш,

Сприймаючи цей текст своїм.

Отак і став ти співучасник,

Відбитки тут твоїх думок.

Поезія – то не самотність.

Тож дякую, це твій рядок!