Миті згублені в зеніті
Легка хода не світить коридорам,
Що ввечері чатують на робочих,
Які несуть з собою чесну втому,
Яким повітря свіжістю лоскоче.
Повітря вулиць, зоряного неба,
Неспішних кроків, невагомих справ,
Які із задоволення потреба,
Ті, на які весь день ти так чекав.
В них поринаєш, як у чисту воду,
Що з гір несе розваг легку вуаль.
Це те, що принесе свободу –
Над вечір тільки, ну то і нехай!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.