Дівчина з Ведмедиком. Мешапи.

Анотація

Молодий нейрохемік Пол Ніксон досліджує вплив змін навколишнього середовища на зв'язки у сполуках, що формують мозок юних вихованок сім'ї Тихман. Дівчат клонували зі збережених ДНК бабусь подружжя Тихман, бабусі Зини і бабусі Ле. На честь оригіналів вирощених клонів назвали відповідно: Ре-Зина і Ре-Ле. Адаптація до світу людей спричиняє бурхливі реакції організму не лише у підопічних, але й у самого вченого.

III

Тримаючи коло губ вазу з морозивом й перериваючи фразу, щоб ложкою колупнути холодну кульку, байдужим тоном з павзами Ре-Зина запитує:

— Чи не припускаєте ви, пане дослідник, що нитка, якою перев'язана дужка віарів зовсімне пасує для тієї функції, що ви змусили її виконувати? Не ліпше було б замінити її на щось більш пружне та жваве?

Її очі так і виблискують диким неоновим світлом. Слова відносні, умовні й сумнівні.

Невже вона просто глузує? Щоб що? Спокусити мене?

— Тим паче, — вона продовжує зухвалим тоном, — морозиво зовсім не солодке. Мед у нас лише для обраних. Я оберу вас і подарую свій мед, хочете?

— Ми ще не настільки знайомі, щоб ласувати медом.

— Пусте! Ви не настільки наполегливий. Певно, й віари не знімаєте, коли цілуєтесь!

VI

Я воджу пальцем по скроні: у мене така звичка, коли я нервуюсь. Я розумію всю несправжність ситуації. Вони не можуть бути повноцінними людьми. Це лише експеримент. Правдоподібність, як полюбляє казати сама Ре-Зина. Тобто, подібне на правду, а не є сама правда. Як може тіло, створене штучно, мати ті самі емоції, думки, та й, зрештою, почуття, що й звичайні люди?

Проте слова Ре-Зини мають на мене вплив. Вона зовсім не вчить хемію, а блукає у своєму розумі в нетрях сумнівних понять, шалених і патосних. Дратує, що не можу скрутити її за руки і добряче відгамселити по м'якому місцю. Але ж ні, я як дурний, чекаю на мед.

От Ре-Ле — тиха і врівноважена.Чим не майбутня обраниця на додаткові дослідження?

Впевнений, були б відмінні результати.

IX

Мед так і не з'явився в морозиві, а я не знайшов жадної відповіді на закиди Ре-Зини:

— Хіба вас не тішить думка, що ніхто не може вас врятувати, коли ви на самоті,відключені від мережі і живлення?

Навіть тоді, коли вона прийшла до мене, обілляла ілюзією зваблення і фізичної насолоди, я залишився з відчуттям великої зради та насмішки з її боку.

Я, певно, з'їхав з глузду. Ліпше вона була повією. Плюнула мені б у спину гіркою слиною і я б забув. Та ні. Тепер мені подавайте, пані, меду і діжками! От, власне, що вона може вирішити сама? Право вибору завжди належить мені як першому досліднику її найпотаємніших реакцій? Я хочу її за обрану модель і змушу прийняти мою пропозицію.

Насправді в мене є змога відокремити її свідомість, загнати у симулятор часу або відчути порожнечу бездієвості. Невже, вона досі не усвідомила, що не має жадних прав у світі людей? Лише маска, яка натягнута на штучну основу. Морозиво, яке тане безформною плямою. Ефемерна фантазія свободи.

X

— Ре-Ле, якщо ти його так бажаєш, то й пішла б до нього у симулятор! А я хочу бавитись з одним, другим, третім. Немає в мене меду для його пихи! Он ліпше піду до утилізатора кібер-сміття. З нього і то більше зиску. Зняв блокування зі смітника — і я на волі!

— Ре-Зино! Немає у нас волі. Тебе відстежать і схоплять за сигналом чипу ще до того, я ти дійдеш на кут вулиці.

— А от і неправда! — вона показує рану на скроні, що її прикриває велика декоративна квітка. — Хтось використовує всі засоби для своєї мрії, а хтось чекає, що на неї зглянеться доля.

Ре-Ле застигає у німому подиві. Ре-Зина кидає наостанок:

— Утилізатор вартий мого меду більше. Так і передай тому чваньку.

XII

Хто ж знав, що мед у Берліні можна знайти у вільному доступі. Я не шукав пригод, але цікавість взяла гору.

Модель видається доступною і навіть операбельною на перший погляд. Скільки ж їх виростили тут, у відкритому просторі. Он та руда в гофрованій спідничці. Ще й очима блимає в мою сторону. Подає сигнали?

Я не аскет і не клононенависник, проте не ласий на дешеві трюки. Від неї летить записка з пропозицією на спільну чашу меду. У відповідь я негативно хитаю головою. Вона копилить губи. Що й з того? Мед вільний, то хай робить, що забажає.

Я не впізнав її тоді, свою норовливу Ре-Зину. Треба було відразу її утилізувати, ще до того, як проявила першу непокору. Кого любиш, того треба вбивати відразу. У цьому є найбільше милосердя, бо яку волю має вона, дитя з пробірки? Не потрібно було чекати, поки сконає у муках саморуйнування, і не намагатись врятувати тіло. А душі вона не має і

ніколи не мала. Просто стріляй, чоловіче, не чекай на свою чергу.

Надто пружною була складова Ре-Зини. А що той мед? Дармовий чи виплеканий сильним бажанням — однаково приносить смерть.

Якщо вона мене ненавиділа, то така її доля.

Відгуки

Лекс Ал-дін:

Не знайшов наукового пояснення суті експерименту. Немає висновків досліджень. Не рекомендую для посилання, як на джерело авторитетних знань.

Стас Ябко:

Нудно і затягнуто. Песимістично. Немає позитивного персонажа. Не розкрита доля Ре-Ле.

Дядя Гера:

Дайте адресу в Берліні. Будь ласка!