Одеські оповідання: Справа про пиріжок з м'ясом

На Привозі насамперед пішов до адміністративного корпусу. Тут вже було зачинено. Ти диви, як рано йде додому адміністрація.

Пішов до того торгового ряду, де громадянка Шматко начебто востаннє бачила продавчиню пиріжків. Більшість лотків тут уже пустували. Я підійшов до одного з тих, де ще лишався продавець. Огрядна жінка років п'ятдесяти якраз продавала дві досить великі глоськи літньому чоловікові в товстих рогових окулярах. Той простяг їй велику купюру, але вона не мала здачі.

— Чоловіче, шукайте двадцять гривень, я не маю дрібних вам на здачу.

Покупець копирсався у кишенях, але, схоже, безрезультатно.

— Шукайте-шукайте. Звідки мені стільки решти дрібної вам взяти. Я цих грошей не друкую. А якби друкувала – хіба я б тут стояла?

— Якби друкували – ви б тут не стояли. Ви сиділи б. За статтею 119 КК України – виготовлення підроблених грошей. — втрутився в їхню розмову я.

— Ой і хто це у нас такий занадто вумний? — спохмурніла продавчиня.

— Із компетентних органів. – продемонстрував я їй своє посвідчення.

— Чоловіче, тримайте решту. Двадцять гривень будете винні. — завершила нашвидкоруч торгівлю продавчиня і повернулася вже до мене. Стурбовано запитала:

— Так, а шо таке? Шо цим вашим органам потрібно від мене?

— Нічого такого. Розслідуємо одну справу і, можливо, ви можете допомогти нам. — одразу постарався заспокоїти її я.

— Чим можу – допоможу. Я з органами дружу. — вона склала руки на своєму величезному бюсті.

— А це вже ділова розмова. — підморгнув я їй. – Скажіть, ви тут постійний продавець?

— Та років п'ять уже стою. Саме за цим лотком останні два роки.

— Дуже добре. А чи бачили тут по рядах ходить жінка і продає пиріжки?

— Тут багато хто ходить, але з пиріжками, начебто, тільки Валя.

— Ага, Валя, значить. Сьогодні вона була? Продавала пиріжки?

— Була. Я два пиріжки у неї купила.

— З якою начинкою купили?

— А вам навіть такі деталі потрібні? Один з капустою та один з картоплею. В обід купила, вже з'їла давно.

— З м'ясом не брали?

— Нє, з м'ясом не люблю.

— От і добре. Кажуть – м'ясо шкідливе для здоров'я. А яке прізвище у Валі? Де живе?

— Ой, та ви такі питання ставите. Валя та Валя. Кілька разів на тиждень ходить, пиріжки продає. А де живе і як прізвище – звідки ж мені знати?

— Зрозуміло. А може хто з нею товаришує? Хтось мені може підказати де Валю знайти?

— Не знаю я такого.

— Добре, я до вас завтра, з самого ранку, художника-криміналіста надішлю. Ви нам допоможете фоторобот цієї Валі зробити?

— Ну, я спробую, звичайно. А що вона ото наробила?

— Ну чому відразу наробила? Ми просто хочемо з нею поговорити. Розпитати з приводу однієї справи. Ось як вас. Візьміть мою візитівку. Якщо побачите Валю - одразу мені дзвоніть.

— Так це — може, я, якщо її побачу, дам їй ваш телефон — нехай вона сама дзвонить.

— Давайте ми все ж таки зробимо їй сюрприз. Побачите її — ви їй нічого не кажіть — дзвоніть мені. — я посміхнувся і знову підморгнув їй.