Одеські оповідання: Справа про пиріжок з м'ясом

Наступного ранку я послав художника-криміналіста та оперативників на Привоз. Оперативники опитали інших продавців у тому ряду, де розпитав продавчиню та у сусідніх, але жодних нових даних про Валю не отримали. Натомість фоторобот вийшов пізнаваним - практично кожен, хто бачив продавчиню пиріжків, впізнав її. Потрібно ще викликати громадянку Шматко, можливо, вона теж упізнає підозрювану. Фоторобот роздали поліцейським, які чергують на ринку, та посилили їх додатковим нарядом поліції. Якщо Валя сьогодні знову прийде продавати свої пиріжки з частинами людського тіла – візьмемо її, як то кажуть, тепленькою.

Я гортав результати судмедекспертизи. Ага, отже, аналіз ДНК показав, що жертва - чоловік, близько шістдесяти років, етнічна приналежність: 72% англосакс, 17% скандинав, 10% монгол, 1% африканець. Що за чортівня? Загиблий був іноземцем? Наскільки загалом точні ці дані?

Пам'ятається, років п'ятнадцять тому дуже популярно було визначати національну та етнічну приналежність по тесту ДНК. Прям усі кинулися це робити, незрозуміло навіщо. Ось тільки більшість цих тестів "проводилися" без будь-якого реального аналізу ДНК, просто малювався гарний графік та відсотки. Поліція тоді відкрила низку справ за фактом шахрайства, але договір з фірмами, які надають ці послуги, було складено так хитро, що до кримінальної справи нічого не дійшло. Судмедекспертиза від Бориса Августовича викликала, звичайно, значно більше довіри, але все ж таки. То що тут у нас ще? Ага, у м'ясі виявлено сліди гентаміцину, гліцерину та ще купу малозрозумілих мені назв. Жертву отруїли? Чи отруїли вже пиріжки? Я подзвонив до Бориса Августовича.

— Вітаю. Знову я. Почитав експертизу – виникли питання. Можемо переговорити? Ага, будеш за годину-півтори у нас у курилці? Чудово.

А поки ми чекаємо на розмову з нашим провідним судмедекспертом, треба подумати, що ще можна зробити.

Ну, по-перше, якщо людське тіло з'явилось у пиріжках, то десь воно зникло. Значить, треба запустити пошук по чоловіках у віці близько шістдесяти років - скажімо від п'ятдесяти п'яти до шістдесяти п'яти, що зникли в Одесі та області за останній місяць-два.

По-друге, треба пошукати, що у нас є з подібних випадків. Через те, що я нічого не чув про таке, то, напевно, навіть не обмежуватимемо за термінами – нехай пошук буде за весь час реєстрації злочинів. Може, навіть і сусідні області прихопити?

Пошук по зниклими чоловікам пройшов швидко. Улов був невеликий. Під мої параметри підходило лише двоє: Корнієнко Петро Миколайович, 1969 року народження та Сарматов Степан Іванович, 1972 року народження. Жодного разу не англосакси. Але там із цим аналізом ДНК, може, ще вилами по воді писано. Тож виключати не варто.

А ось пошук із випадків канібалізму чи розчленування довго оброблявся. Я встиг попити кави, погортати інші справи, які ще були не закінчені, побалакати в коридорі з Синельниковим. Зрештою, на екрані з'явився результат. Ого! Скільки випадків, а я думав буде зовсім небагато. Я почав переглядати їх один за одним. Ага, ось велика кількість випадків канібалізму у тридцятих роках минулого століття. Голодомор – трагічна сторінка нашої історії. Ось багато розчленування вже в дев'яностих, але все пов'язано з тим, що злочинці хотіли позбавитися тіла - ніякої тобі кулінарії. Так, це я все до ранку переглядатиму та аналізуватиму. Спробуємо тепер навпаки – дуже звузити запит. Прямо ось пиріжок з людським м'ясом пошукаємо. Чи не було такого раніше?

Я запустив запит і вже зібрався довго чекати на результати, але він прийшов несподівано швидко. Був такий випадок! Усього, слава Богу, один. Просто в Одесі. Я відкрив запис, але він був практично порожній - ніяких особливих деталей - лише номер архівного запису та згадка про пиріжок з людським пальцем, виявленим на Привозі. Чорт! Який збіг - теж Привоз, теж пиріжок, теж палець! Ось чому немає нормальних даних? Я набрав нашого технічного експерта Сашка Шаманського.

— Саша Привіт. Я тут запустив пошук і він знайшов мені один архівний запис, але коли натискаю на ньому ніяких додаткових даних не видає. Номер запису? AK345-778MM18008. Що? Треба до архіву? Зрозуміло дякую.

Я поклав слухавку. Доведеться їхати до архіву. Ще років десять тому майже всі записи з архіву оцифрували. Але деякі, особливо старі записи, все ще залишилися на папері. Виходить цій справі з пиріжком років сто – не менше.

У цей момент надійшло повідомлення від Бориса Августовича: "Спускайся до курилки". Ага, значить поїздку до архіву відкладемо на потім. Спочатку розберемося із судмедекспертизою.