«Тиша серця»

Ти увійшла у тишу мого серця,

Мов осінь входить в змучений садок.

Я пив твій погляд — темний і безмежний,

Як п’ють у спеку джерела ковток.

І досі в снах твій шепіт колихає,

І тінь волосся падає на світ,

Мов ніч сама мене благословляє

На цей безсонний і самотній крик.

Та навіть час, що все забути хоче,

Безсилий проти спогадів твоїх…

Ти в кожній зірці, у глибині ночі,

Ти — мій єдиний, невгасимий гріх.

Я йшов крізь сни, де тиша плаче з вітром,

Де кожен крок тривожить старий сум.

Шукав твій слід у спогадів розквіті,

Неначе тінь під краплями дощу.

Нехай згоряють зорі на темнім небі,

Нехай розсиплеться весь світ, —

Залишусь там, де потребую тебе,

Як спраглий лист чекає теплий слід.