Перпендикулярний Всесвіт

— Тату, почитай казочку.

— Хвилинку, доню, зараз знайду в інтернеті.

— Казочку, казочку, казочку...

— Ось, є — казка називається "Школа добра містера Максвела".

— Давай.

— Одного разу, жив поважний чоловік, якого усі називали містер Максвел...

...

— ... І жили вони довго і щасливо. Автор Петро Андрійович Наливайченко.

Донька тихо сопіла в ліжечку.

— Оба-на, а я його знаю. Точно знаю, я же його спакував вчора. Він ще жалівся на здоров'я.

Вийшовши на кухню й запаливши цигарку, тато подзвонив своєму товаришу по службі.

— Алло, Семен. Що, там? Не тікають? Слухай, пам'ятаєш я завіз одного мужика? Він ще нив, що є дитячим письменником. Да, отого лисого, в картатій сорочці. Ви його вже відправили в учебку? В сенсі, в морг? Так я ж не сильно тоді його пресував! Лише пару раз в голову торцанув.

— ... .

— Блін. Семен, то а як записали? Сам упав? Фух, благодарочка, братуха, з мене поляна.

— Тату, — на порозі кухні стояла семирічна дівчинка, — А ти знаєш дядю письменника?