Перпендикулярний Всесвіт

Хоча я і не Сет, за правління якого вже шанували "Книгу мертвих". Та й і не єгипетський Бог мудрості й писемності Тот та й і не бог некрополю Анубіс, що чинили суд над душею померлого. Втім маю власну книгу тих кого уже немає.

Відкриваю список контактів в пам'яті, на телефоні.

Ну, привіт — Вовчик. Ти пішов першим — ще 24.01.11. Завжди намагався випробувати світ на міцність — світ виявися міцнішим. Ніколи не забуду твоєї дружньої руки допомоги, коли увесь світ від мене відвернувся. Навіть після своєї смерті ти довгі роки приходив уві снах, щоразу намагаючись довести мені, що живий, втім, змінив форму існування. А коли я приходив на твою могилу, то ти замарював свідомість, таким чином граючись зі мною. Та прийшов час, і з небуттям ти також попрощався. Тобі було лиш 32...

Братик — Юра. Ти пішов 28.04.22, на ворожій міні. Досі не можу пробачити собі твою загибель, адже за півроку до того, я бачив твою долю, проте нічого не розповів. Можливо ти і сам щось відчував, бо заспокоював словами — "Все буде добре". Все буде добре... А я і повірив твоїм словам, зрадивши своїм очам. Уві снах ти лише декілька разів з'являвся — показуючи невідворотність долі. На жаль. Тобі навіки 43...

Саня — Стріла, якби ти знав, що наша школа буде носити твоє ім'я, ти б не повірив. Такого шибайголову як ти, варто було б ще пошукати. Проте, як друг — ти був міцніше сталі. От бачиш як — тепер тобі доводиться бути в граніті на закладі освіти. Хоча під Опитним ти залишився ще 11.04.15, з навіки 37.

Вітання, Вадимчик. Добряк, якого світ не бачив. Ти пішов 7.11.24. Під Петропавлівкою, Куп'янського району. За десять днів до вічності, ти хотів перевестися. Мов відчував ту незворотність. Втім, таки пішов. Пробач, що не вділив свій час, коли ти просто пропонував "посидіти". Тепер, навіки 46.

Олег Д., Лисий — пацани зі сталі та життя. Я пам'ятаю вашу трійцю друзів, і як тягнув до світла знань усіх. А ви натомість, дружбою і словом мене тримали в часи мої складні. Друже, Лисий, тебе востаннє бачив я в новинах за АТО, ще в 15-му році. Надалі, слід на жаль я загубив. Олег, ти пішов 15.12.24 — на курщині. Маючи навіки 38.

Я пам'ятаю кожного з вас, пацани. І багатьох інших, про кого тут не йдеться. Про кого ще не знають й вірять в їх повернення, чи тих, хто вже канув в забуття. Кожен з вас живе в моїй пам'яті, в моїх думках, в живих історіях минулих днів.