Традиційно-обрядове

Що в нас там далі по календару УГКЦ? Івана Купала? Якого ще Купала? Завтра Різдво Іоана Предтечі, він же Іван Хреститель. Днюха в чулувіка. Купало, як на мене, тут пришитий трохи кривувато, ну але, раз так, то най буде.

Згідно моїх дитячих книжечок з казками і поп-культурних творів, Івана Купала — це стрибки через ватру, пошук квітки папороті і пускання вінків по воді на ворожбу. Не знаю чому, але в моєму регіоні це все якось не було поширено. Єдине місце, де я вже дорослою зіткнулась з цими трациціями — це легендарний Шипітський фестиваль, апогей якого припадав саме на це свято. Ну там і ватра, і віночки, і ще багато цікавого (хто в курсі, той в курсі😉).

По селах же, наскільки я знаю, на Івана заборонялися гучні гулянки, гостини чи дискотеки, бо то був піст (Петрівка). І якщо, не дай Бог, завклюб якогось бідолашного хутора дозволить на Івана дискач, а потім на тім хуторі бодай щось не вродить (а воно полюбас шось тай не вродить, ну бо то Львівщина, тут взагалі ніфіга толком не родить), то стопудняк через то, шо молодь тяжко згрішила, порушивши піст. Ото бідні дівчата й парубки воліли не зв'язуватися з ортодоксально настроєними греко-католиками і чекали Петра, тим більше, шо то ж кілька днів буквально.

Ну то шо, розчаровано перепитаєте ви, гет ніяких приколів не було цього дня? Ну шось таки було. Ну по-перше, на літнього Івана теж маїли хати по типу як на зелені свята, але не липою чи березою а... листям лопуха. Але маїли тільки ті хати, де жили Івани (тобто добру третину обійсть). Звідси ще одна, малопоширена назва свята — Івана-лопуха. А ще була традиція "в'язати" іменинника. Виглядало це так. Обирався якийсь підходящий Іван. Бралося якийсь добротний мотуз і з самого ранечка, поки бідолаха ще спав, в'язалося му ноги. Іван типу, щоб його розв'язали, мав відкупитися пригощанням. Традиція ця стосувалася не лише Івана, але й Петра, а може і взагалі всіх чоловічих іменин, просто Івана в селі знайти найлегше)) Короче, святкували переважно іменинники і їх гості. Може тому і називали так часто дітей Іванами й Іванками, шоб мати офіційний привід посвяткувати, але це не точно)) Ще в якомусь селі чула забобон, шо в цей день на можна лазити по деревах і взагалі рвати з них плоди, бо Ян (Іван) все обісцяв. Звучить як люте святотатство, погоджуюсь. Зате це свято, як і багато інших літніх празнИків має свою квітку — іван-чай, що розцвітає якраз в кінці червня. Вона рожева і гламурна, все, як я люблю))) А вже скільки про тих Іванів пісень, казок, приказок, то навіть не злічити, але то переважно про ім'я, в не про свято. Люблять в нас, короче Їванів.