Традиційно-обрядове

"Міську, вважєй!" — співав колись одіозний Кузьмінський і на Михайла, сі рядки будуть актуальними, як ніколи. Пісень про Махайлів у нас багацько, особливо народних, при чому про різні варіяції сего імені: Михайло, Михаїл, Міхал, Михась, Михаць, Місько, Місьо, Місик, Мигаль чи пак навіть Мішиґель, всіх і не перезвати. Ще відзначу шикардосний "Карпатський реп" Дахи Брахи, там теж і про Дмитра, і про Міхайла.

Офіційна церковна назва свята — собор архистратига Михаїла і всіх безтілесних сил. Себто цього дня празникують всі ангели, виходить. Що ж, звучить не зле)) А ще кажуть ксьондзи, що з цього приводу на Михайла можуть святкувати свої іменини всі включно з тими, які мають новіші, не прив'язані до жодного святого покровителя, імена (типу всяких там Лесьок)), бо кожен має на Михайла день ангела. Так шо вйо)))

В народі ж казали, що Михайло їде на білім коні, або ж що він кує зиму, бо в цей день, нібито, любив падати перший сніг. Ну так собі теорія, якщо чесно, але спишемо цю неточність на кліматичні зміни, щоб не дискредитувати вчергове мудрість наших предків. Ще я вже писала в попередньому блозі приказку про Дмитра і Михайла, тож кому треба — перечитайте. До речі у фольклорі сі два імені дуже часто зустрічаються поряд, може якраз через календарну близькість самих свят🤔

А ще в деяких місцинах Михайлами звали ведмедів, хоч частіше вуйками. Читала десь версію, що це через фонетичну схожість цього імені зі словом "міх", мол тіло ведмедя якраз схоже на великий міх. Правда се чи побрехенька — хз, не буду вникати, бо конкретно в моєму куті ведмідь таки був вуйком та й по всему. А от "Міськом" чи "Місем" в нас точно ще називали місяць (той, що на небі, а не в платіжці за комуналку), знову ж таки через фонетичну схожість.

Короче, вітання всім причетним і змовте ввечері "отченаша" за Михайлів Коцюбинського, Старицького, Драгоманова і Міська Барбару. Най їм на тому світі легонько гикнеться...