Традиційно-обрядове

Так, з Іванами порішали, їдемо далі. А далі в нас собор верховних апостолів Петра і Павла з чим я вас і вітаю, а особливо тих, хто носить ці чудові імена.

Знову трохи порину в дитинство, адже дід в мене був Петро. Гостина в честь іменинника справлялася пишна, тим більше, що в цей день закінчувався піст, іменований Петрівкою. З приводу цього торжества підкопувалася молода бульбочка, ніжно "шкрябалася", варилася і подавалася з зелененьким вокріпцем (кропчиком) і маслом. Ну і, оскільки піст скінчився, до бульби пасувала би якась карманадля. Ну і крім того студенець, голубці, всякі там салати та інші закуски. Я, як і дід, шульга, тож мене якраз коло нього і садили в голові столу, шоб не штурхала ліктем всю решта тісну компанію гостей. Сидіти на почесному місці мені, звісно, подобалося куди більше, ніж мордувати виделку правою рукою, як на звичайних застіллях...

Так, шось я надто подалася в спогади, давайте в етнографію. Казав мій дід, шо до обіда треба справляти Петра, а по обіді Павла, але шось мені підказує, шо він сам то придумав, шоб хоча б під вечір спровадити весь натовп гостей до сусіда Паші.

Молодь і навіть дітиська, як мені пам'ятається, петрували теж пишно і особливим способом: десь в полі чи ліску викопувався прямокутний рів. В нього опускалися ноги, сідалося дупою назовні, а обкопаний прямокутник слугував столом, куди ставилася гостина. Це було, як на мене, дуже мудро, адже Петра — один з найспекотніших літніх деньків, а прохолодна земля дарувала бажаний комфорт тілу і не давала скиснути стравам. Ну і є в цьому щось про енергетичний зв'язок з матір'ю-землею, погодьтеся.

З прислів'їв пам'ятаю два:

1. По Петру — по теплу. Але давайте дружно погодимося, шо на Львівщині і до Петра погода не айс.

2. Худому пацєтю і на Петра зимно. Оце я люблю казати своїй коліжанці з вічно холодними кінцівками.

Образ святого Петра широко розповсюджений у колядках і щедрівках: Петро помагає Христу то творити світ, шуруючи на дно моря за будматеріалами, то орати злотим плужком, то ще шось. В одній щедрівці Марії, обираючи ім'я для немовляти, пропонують назвати Петром чи Павлом, але вона обирає Ісусом. Набагато рідше ці два святі зустрічаються в казках, але десь я і таке читала.

А ще це літнє свято традиційно має свою квітку — петрові батоги, він же дикий цикорій. Такі блакитненькі, попри дороги цвітуть, знаєте?