13
Я вже знала, що та з ким в мене був секс по дружбі не буде моєю, коли я поїхала з Ужгорода, де ми прожили 4 місяці, але надія була до останнього, поки вона не почала діяти. Як же мені хотілося залізти в душу і полоскотати там… Ну і ще звикла багато чим ділитися з нею, то мені цього почало бракувати.
І мій мозок заблокувався остаточно до бажань, активних дій, соціальних контактів, прогулянок, роботи, порядку. І для того, щоб розблокувати щось і перейти до наступного пункту мені необхідно було з чогось почати...
Але тільки від однієї думки, що потрібно знову ходити по колу, бо з якоїсь причини все повторювалося, хоч і робила інші дії, мені ставало лінь будь-що робити...
Погано, коли зникають мрії, тоді зникає й уявлення про ці мрії. Але у вигаданому світі легше жити, тут можна все, але від реальності він відрізняється. Частково, я напевно боялася там застрягти, як було це раніше і просто забороняла собі фантазувати, мріяти...
"Очі бачать лише те, що мозок готовий сприйняти".
Мене пожирали питання: Чому я така лінива? Бо я зараз живу без мотивації, мрій? А це дійсно важливі складові. Коли свої емоції заблокувала, то ніби остаточно зникли мрії, бажання і просто все лінь. А як переставала блокувати емоції, то мені хотілося до неї в обійми.
Практика показує, якщо я втратила зв'язок з людьми не зі своєї вини, то не варто витрачати на них час.
Між нами почалося віддалення. І про це свідчило, що раніше в неї був час відповідати, ну а потім виникли відмазки робота, цікавіша людина про яку вона не хотіла зізнаватися сама собі.
Я відчуваю, коли важлива і потрібна, а коли вже ні. Я вчилася це приймати.
Поки Аліса стримувала свої емоції, я на них каталася. Мене притягувало до емоційно закритих людей. В них емоції сильніші, ніж в тих хто постійно на позитивні, оскільки це притлумлені емоції. Погоджуюся, можна і від позитивних черпати, але то не зовсім щирі та глибокі емоції.
Коли почала відчувати ще більше втрату зв'язку з нею ніби втратила частинку себе. Коли я відчуваю емоційний зв'язок це ніби в мене є інструкція, як діяти, а як зникає цей зв'язок, то я не знаю що робити.
Цього разу я не піддавалася тому, щоб чужі емоції мене поглинули… Бо могла потонути в них. Насправді я дуже рідко була одна без інших людей (сестер, подруг, знайомих), і я не знала що можу відчувати, коли одна і не блокую емоції.
Змінюватися, це напевно мистецтво.
Мене долали різні емоційні стани, я відчувала, що це не мої. Коли я не блокувала емоції то, хотілося ніжності, обіймів, поцілунків і це відрізнялося від моїх бажань, коли вони є, або коли я могла нафантазувати. Тоді я взагалі нічого не фантазувала. А одночасно ніби пристрасті якоїсь хотілося. Але мені було лінь.
Поки вона там розважалася, мене поглинула цілковита апатія. Мене запросили на день народження на яке я не пішла, оскільки не було настрою і не хотілося удавати, що все добре й весело. За рік я була лише на весіллі в подруги, а так нічого не святкувала.
В цей день вона прислала поштою мені подарунок простирадло з підігрівом, це неочікувано і дуже тепло. Щоправда, такими діями збила мене з пантелику, а без зв’язку я її ще більше перестала розуміти. Якийсь час я її не відчувала. Також переважно не мала бажання їй щось підказувати, рекомендувати… бо їй це не потрібно було. Я чула в її голосі, з яким захопленням вона розповідала про свою нову подругу. Потрібно людей відпускати… Я точно знала, що вона проводить час з іншою і їй вже не до мене. Вона мовчала про це.
Коли її підсвідомість й душа потребували змін, я це їй давала, але вона не була готова, щоб прийняти. А коли її поглинули емоції нового знайомства, їй стали не потрібні зміни. Але всі емоції короткочасні.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!