Весь тягар минулого залишу на папері

Підтримуючи мою традицію – катання на сноуборді – на початку року ми купили поїздку в Буковель. Оскільки в нас закінчилися стосунки секс по дружбі, бо ми не бачилися близько 5-ть місяців, щоправда, щоденно підтримували зв'язок, бо вона боялася залишитися самотньою, а в мені жевріла ще надія. Ми поїхали як друзі.

Більшою мірою ми бачилися, коли вона хотіла чогось цікавого і нового. Особисто я приїздила, щоб провести з нею час. Не можу сказати, що всі розваги були, бо лише вона хотіла. Я намагалася підібрати розваги, щоб обом підійшли, а не комусь одному.

Наші стосунки ще тягнулися, бо я ніяк не могла збагнути, що відбувається. І знову, що зі мною було не так? Як я мала себе подавати? Бути впевненою? Окей. Але якщо їй це не потрібно, бо вона хотіла щось інше. Бути веселою? Це якось не зовсім щиро, оскільки я живу різними емоціями, а не однією, де «все добре».

Оскільки емоції, навіть негативні потрібно проживати, а не хоронити десь в закуточках своєї підсвідомості. Почала вчитися не вимикатися від емоцій, а відокремлювати чужі від своїх.

Я не розуміла чому дівчата, які перші цікавилися мною поверталися до колишніх, або зникали з мого життя тоді коли я проявляла зацікавленість до них.

Але я зрозуміла, що хотіла стосунки з дівчиною, яка буде мене бажати й це буде взаємно. Буде вільна від минулого. А майбутнє будемо будувати разом.

Зацікавилася мною одна дівчина, яка палила, часто вживала алкогольні напої й часто змінювала людей. Що я мала? Знову повторення ситуації, але вже реагування інше, досить чимало сил витратила, щоб завершити повторення одних і тих самих уроків і почати розривати це коло пекла.