Серпис 2022

Кажуть, усе геніальне – просто. Я не вірила аж поки одного разу не завітала на черговий урок естрадного вокалу до мого наставника-композитора.

Завжди на його столі поруч із примітивним Кассіо була ціла кипа паперів. Десь валялися ноти, десь тексти, а десь все й одразу.

Лише розчинялися двері й одразу на мене сипалося стільки творчості, що аж страшно було щось пропустити.

Того дня мені було соромно за непродуктивність. Жодної пісні за місяць так і не з’явилося, а Віктор Корнійович щоразу питав про результат. Він ніяк не міг збагнути чому в мене йде дуже довго написання аранжувань. Часом ми навіть прирікалися щодо цього. Звісно, йтиме легше, коли ти пишеш на синтезаторі, а не тикаєшся по пару нот у зовсім на той час не зручній студії.

Того дня композитор вирішив довести, що пісня може народитися дуже просто. Він взяв до рук мої вірші, швиденько передивився та під протести авторки, що вони не створені для пісень, почав награвати щось на синтезаторі.

Через десять хвилин з маленького віршика вийшла пісня, яку могли сміливо виконувати учні в школі. Її мотивчик був на стільки заразним, що всі, хто знаходився в аудиторії не могли перестати співати.

Через п’ятнадцять – ми з моєю найкращою подругою заспівали її на два голоси, вивчивши мелодію, кількість приспівів і де треба вступати. Віктор Корнійович знайшов потрібний стиль у Кассіо, тому задум набув рис повноцінного твору. Я ввімкнула свій диктофон, щоб записати собі ідею на майбутнє й не прогадала.

Так на світ з’явилася нова пісенька, яка, до речі вже має моє аранжування, але ще не полетіла в маси, хоча таки учні в школі під час нашої університетської практики вже виконували цей шедевр і їм надзвичайно сподобалося як нам з подругою ділитися на два голоси. А звичайні вірші можуть лише в одну мить стати незвичайними та вдалими для музики. Головне постійно дотримуватися однакової кількості складів.