Серпис 2022

Мені було одинадцять. Вже п’ятий клас, купу нових предметів, вчителів, музична школа в навантаження після уроків і підготовка до наступного дня. Спати хотілося неймовірно, але ввечері з’являлася молодша сестричка з проханням:

- Будь ласка, розкажи мені якусь цікаву історію…

Мені подобалося щось вигадувати для неї, тож час від часу на світ в усній формі народжувалася така собі пригодницька форма. Але пару ночей вона добряче не давала мені заснути, говорила про щось, сама вигадувала, казилася – тільки не спала.

- Сьогодні пригод не буде, бо я тут краєм вуха почула таке…

Сестра в нетерпінні зарухалася в ліжку, сині очі дивилися допитливо, ніби з докором, що я не продовжую далі.

- Ти не засинаєш до дванадцятої ночі, а дарма. Чи знаєш, що за такими дітьми після опівночі приходить привид і забирає їх до себе? Але якщо дитина встигає заснути до цього часу, примара нікого не чіпає, — зловісно, приховуючи посмішку, вповідала я.

Ірка так вразилася, що миттю вклалася, заплющила очі і заснула.

Скільки спокою в мене було… Аж поки випадково сестра не розповіла цю історію всьому класові. Тільки тоді вчителька розсміялася і сказала, що то все вигадки, а старша сестра добряче пожартувала з першокласниці.