Мотель Севен-Хілл

Насамперед вирішили запросити на допит суддів. Олівер Олсоп, і Френк Чарлсон розсілися по кріслах і з цікавістю вивчали навколишнє оточення. Містер Ральф Бішоп, мабуть, був найактивнішим із них. Аліса знала його і кивнула на знак вітання. Він скривився і зробив невдоволену гримасу.

- Містере Янг, я так розумію, ви викликали нас на допит? – спитав він. - У такому разі, що тут робить міс Сміт і містер Фармер ?

– Ви не бачите? Перед вами – немічний старий! - відповів Янг. – Я не можу пересуватися без сторонньої допомоги. І до того ж, ґрунтовно хворий. Міс Сміт мені просто необхідна як доглядальниця. А містер Фармер проводить журналістське розслідування. Він уже приніс чимало користі слідству.

- Проте це все протизаконно, - заперечив Бішоп. - Ці люди були у мотелю, коли стався злочин. Вони можуть бути його учасниками нарівні з рештою. Ви робите велику помилку, інспекторе.

- Ось як? Та все це розслідування – велика помилка! - невдоволено занервував детектив. - Ось , ви троє, що робите в Севенхіл ?

– Ми приїхали на юридичний семінар.

– Як називається? Де відбувається? - суворо запитав детектив.

Містер Бішоп мовчав. Лише тяжко зітхнув і подивився на своїх колег. Ті йому ствердно кивнули.

- Насправді ми тут з іншої причини, - неохоче сказав Ральф Бішоп. - Наша поїздка має шляхетні цілі. Точніше сказати, переслідувала. Всім відомо, що нещодавно до в'язниці потрапив начальник поліції Джонсон Гордон, який нібито вбив свою дружину. Це жахлива помилка, що призвела до хаосу у всій поліцейській системі. Незадовго до цього випадку Гордон впритул підібрався до Педро Альвареса, відомого в злочинному середовищі Лондона кримінальному організатору. Ми запідозрили, що Альварес сам підлаштував цей злочин, за яким ув'язнили його найлютішого ворога, Гордона. Таким чином, він уникнув заслуженого покарання. Тоді ми, група однодумців в особі трьох лондонських суддів, вирішили зустрітися з Альваресом і відновити справедливість. Але, не вбивати, а змусити його зізнатися у скоєному.

- Цікаво, яким чином ви збиралися це зробити? – поцікавився інспектор.

– Наш план був простий. Зустрітися з Альваресом та змусити його здати того, хто вбив дружину Гордона. Адже відомо, що Альварес це зробив не сам. Тоді нам вдалося б відновити чесне ім'я начальника поліції Джонсона Гордона.

- А чому, власне, Альварес мав вас послухати? - резонно зауважив інспектор Янг.

- Я не можу вам цього сказати, - опустивши погляд, відповів суддя Бішоп. - Я і так розповів вам набагато більше дозволеного.

- То ви зустрічалися, з Альваресом чи ні? - з натиском спитав Янг.

- Зустрічалися. Увечері перед його вбивством. Педро Альварес стверджував, що непричетний до вбивства дружини Джонсона Гордона. Сам по собі злочин дуже підлий і він так ніколи в житті не вчинив би. Навіть присягнув своєю честю.

- І ви йому повірили?

- Так. Ми вважаємо, що вбивство дружини Гордона скоїв хтось інший.

- Ось як? У такому разі хто ж убив самого Альвареса? - поставив пряме запитання інспектор.

— А це визначити вже ваше завдання, містере Янг, — сказав суддя.

- Це я й без вас знаю! - невдоволено пробурчав старий. – У вас є алібі на момент вбивства?

Судді мовчали у відповідь. Стало зрозуміло, що жодного алібі вони не мали. Та й навряд чи могло бути у цій справі алібі хоч у когось. Вбивство скоєно глибокої ночі.

- Отже, панове судді, - сказав інспектор. - У вас були претензії до Педро Альварес, ви бачили його останніми і у вас зовсім немає алібі. І після цього ви смієте стверджувати, що я неправомірно роблю, беручи в помічники міс Сміт і містера Фармера ?

- Фармер - звичайний газетяра, яких повно, нам його не шкода, - відповів Бішоп. - А ось Аліса Сміт може сильно постраждати в цій колотнечі. Ви навіть не уявляєте собі, наскільки небезпечно тут перебувати, які кримінальні сили задіяні у цьому клубку злочинів. Я дуже здивуюся, якщо в цьому будинку хтось залишиться живим. Якщо, звичайно, ви швидко не вкажіите на вбивцю Альвареса і не відійдете від нього кроків так на тисячу.

- Не розумуйте! Поки ви троє під підозрою, - суворо оголосив детектив. - Залишати будинок я вам категорично забороняю!

- Не турбуйтесь, нас звідси й так не випустять, - посміхнувся Бішоп. - Невже ви не помічаєте?

- Містер Бішоп має рацію, за будинком встановлено приховане спостереження, - озвалася Аліса з далекого кута кімнати. – Я нарахувала від семи до десяти спостерігачів залежно від часу доби. І це зовсім не поліція.

— А з вами, міс Сміт, я хотів би поговорити наодинці, — сказав Бішоп. Потім звернувся до інспектора. - Ви дозволите?

Містер Янг подав знак Фармеру, і той вивіз його з кімнати. За ними вийшли двоє суддів.

- Міс Сміт, чому ви ще тут? Ви наражаєте себе на величезну небезпеку! - з запалом заговорив Ральф Бішоп. - Ваш батько знає, що ви в Севенхіл?

- Якби він про це дізнався, мене б тут не було, містере Бішоп, - відповіла вона йому. - Батько вважає, що я оселилася у подруги своєї тітоньки та відвідую виставку квітів.

- Тоді чому ви не скажете йому правду? Вам потрібно негайно звідси виїхати! Вони ж каменю на камені тут не залишать! Прийдуть з автоматами і покришать усіх, немов морква на тертці! Вони не розбиратимуться хто вбивця, а хто ні.

- Саме тому я все ще тут, містер Бішоп. Я не хочу, щоб усіх вбили! Я хочу, щоб ніхто, окрім убивці, не постраждав! Ким би він не виявився насправді! Вам зрозуміло? І прошу це питання більше не підіймати!