Мотель Севен-Хілл

Вечеря справді перевершила всі очікування. Готувати тут безперечно вміють і люблять. У Аліси навіть виникло бажання пожити тут довше. Головне при цьому - не погладшати.

Постояльців мотелю виявилося не так багато, близько дюжини. Дівчина ще не знала хто члени сім'ї, а хто постояльці. Їй випало місце за столом між богатирською статурою хлопця та жінкою близько тридцяти. Завдяки щасливому випадку нею виявилася дочка господаря, місіс Скарлетт Макалістер . Хлопець їв із великим апетитом і при цьому дуже багато. Здавалося, він зосередився лише на їжі.

- Коли я їм, я глухий і німий, - періодично говорив він сам собі в ті рідкісні моменти, коли його рот був порожній.

- Не звертайте уваги, це мій брат Девід. Він трохи дурнуватий, - шепнула їй на вухо Скарлетт. - Родова травма. За вдачею він добрий, тільки каже невпопад.

Найбільше увагу Аліси привернув немолодий чоловік у дуже дорогому костюмі. Надзвичайно смагляве обличчя для туманного Альбіону і дивовижні, з завитками вуса говорили про те, що він був іноземець. Його пальці прикрашали два персні, в одному з яких вона розгледіла колумбійський смарагд, інший зовсім виявився діамантом великої величини. Такі камені коштують цілий спадок. Звідки він тут, у недорогому мотелі? Такі люди зазвичай селяться у розкішних п'ятизіркових готелях. Причому обличчя незнайомця здавалося Алісі дуже знайомим. Цікаво, де вона могла його бачити? З обох боків гостя сиділо двоє чоловіків з косими шрамами на обличчі, які у всьому йому прислуговували.

– Не подобається мені цей тип! - раптом заговорив Девід, помітивши зацікавлений погляд дівчини. - Пихатий, наче півень. І вуса мені його не подобаються. Якісь вони не англійські. Зголити б їх і на пензлик для фарби намотати. От була б потіха! А ви не знаєте, де знайти дуру?

- Що, вибачте? - здивовано перепитала Аліса.

- Дуру хочу знайти, щоб одружитися, - повторив хлопець. - Містер Фултон сказав, що за мене піде тільки дура. А де його знайти? Ось ви, наприклад, дурна?

- Ні, я не дурна, - з усмішкою відповіла Аліса.

- Може, збираєтеся нею стати?

– Ні. Не збираюсь.

- Даремно, - вимовив Девід з явним жалем у голосі. - Дурням живеться легше. Вони мало думами страждають. А в тих, хто багато думає, нервів не вистачає. Швидко витрачаються. Якщо у вас є якась дура зі знайомих, скажіть мені. Я вам буду дуже вдячний.

Аліса уважно подивилася на хлопця. Спокійне, добре обличчя. Одяг, просочений запахом автомобільної фарби, великі, мозолисті ручища. Сліди фарби, що в'їлися, збереглися і в складках пальців між фалангами, на декількох волосинках біля вуха. Очевидно, він багато працював. І робив це не надто акуратно.

Після вечері всі розійшлися своїми кімнатами. Аліса дуже втомилася. Прийнявши вечірні процедури, вона переодягнулася в піжаму і лягла спати. Заснути не могла досить довго. Цвіркун, що живе під ліжком, весь час давав про себе знати. Дівчина встала, запалила електричний ліхтар і довго виглядала гучну комаху під ліжком. Але марно. Цей дрібний збудник спокою при світлі ліхтаря припинив свою тужливу пісню. Аліса знову лягла в постіль. Заплющила очі. Але, цвіркун зрадливо відновив звукову симфонію. Дівчина знову ввімкнула ліхтар і залізла під ліжко. Так тривало кілька разів. Нарешті Аліса вирішила накритися ковдрою з головою, частково захистивши себе від стороннього шуму. Це допомогло, але лише на якийсь час. Цвіркун перебрався з-під ліжка ближче і почав наспівувати вже майже під вухом, мабуть, десь на тумбочці. Дівчина схопилася і запалила ліхтар, спрямувавши промінь туди, звідки лунають звуки. Цвіркун відразу затих. Безрезультатно поводивши променем по тумбочці, Аліса лягла в ліжко, прихопивши з собою ліхтар. При цьому вона направила його в бік тумбочки, приготувалася включити, як тільки цвіркун почне свою трель і затамувала подих. Ймовірно, противник не очікував такої підступності з її боку. Як тільки цвіркун, не підозрюючи засідки, видав перший звук, потужний промінь світла раптово висвітлив тумбочку. Ошелешений, він стояв на тумбочці і мить дивився на яскраве світло. Потім, зробивши феєрично гігантський стрибок, цвіркун вилетів у відчинене вікно. Аліса з почуттям глибокого задоволення лягла спати. Проте, буквально за хвилину під ліжком почалася нова трель. Стало ясно, цвіркун у цій кімнаті був не один.

Незважаючи на сторонні звуки, сон все ж таки потихеньку долав Алісу. Вона вже майже заснула, як раптом почула якийсь шум і метушню, що долинали зовні. За хвилину все стихло. У напівдрімоті вона повернулася на інший бік, солодко позіхнула і продовжила спати. Раптом пролунав стиснутий жіночий крик. Дівчина схопилася на ноги, швидко одяглася і вискочила в коридор. Там, футів за п'ятнадцять, уже стояв натовп мешканців будинку. Протиснувшись між ними, дівчина увійшла до кімнати з відчиненими дверима і обімліла. Перед нею покотом на підлозі лежали два тіла. На закривавленій постелі ниць у подушку, лежало ще одне. У ньому дівчина впізнала того самого дивного іноземця з перстнями.

- Нічого не чіпати! - вигукнув містер Фултон. - До кімнати не заходити! Натопчите! Вони всі мертві! Потрібно терміново викликати поліцію!

З силою випхнувши роззяв, він зачинив двері кімнати і зачинив її на ключ.

- Розходьтеся за номерами! Лягайте спати! Це справа поліції! Ми вже нічим допомогти не можемо.

Босими ногами Аліса поплескала до себе в кімнату, замкнулася і лягла в ліжко. То ще та ніч! То цвіркуни, то трупи! Видно, не вчасно Аліса вирішила оселитися в Севенхіл!