Мотель Севен-Хілл

Поки художник абстракціоніст йшов на допит, інспектор встиг поділитися з Алісою своїми міркуваннями.

— Студент не підходить для вбивства, — сказав він. - Цей коротун жабник просто не дотягнеться так завдати удару. Та й надто вже кволий. Навіть у поєдинку із жабою не факт, що переможе він, а не вона. А ось Рой Гілмор цілком міг стати вбивцею. Досвідчений, розумний, передбачливий. Але немає мотиву і є залізне алібі. До речі, не завадило б його перевірити. А ось найцікавіше те, навіщо він сюди приїхав і від кого присланий. Пам'ятаєте трьох суддів? Знову спливає ім'я цього начальника поліції Джонсона Гордона. Хто він такий? Чому я його не знаю?

- Може, тому що ви вже років з двадцять, як на пенсії? – припустила Аліса.

У цей момент у кімнату зайшов художник містер Генрі Міллер. Ним виявився худорлявий чоловік, років сорока, з покритими шрамами та татуюваннями на руках. По ньому відразу видно, що не раз відвідував казенний будинок із заґратованими вікнами.

- Містер Міллер, намалюйте мій портрет, - попросив його детектив і додав. - на 5-фунтовій банкноті.

- Вибачте, сер, я більше не займаюся підробкою грошей, - кислим голосом відповів художник.

- Ось як? А чому ви називаєте себе абстракціоністом?

- У в'язниці так назвали співкамерники, - відповів той. - А чому – не знаю.

- А що ви робите в Севенхіл ?

– Альварес покликав. Сказав, що справа є дуже вигідна.

- Яке діло?

- Не сказав. Помер він. Ви ще не знаєте?

- Ви що, дурником прикидатися надумали? - скипів детектив. - Я присланий сюди розслідувати справу про його вбивство! Чи можу я при цьому не знати про його смерть?

- А, - промимрив художник.

- Що "а"? Алібі маєш?

- Є.

– Яке?

- У ніч вбивства я малював. Можу показати, що.

- Міллер! Я зараз заплачу! Чи бачив тебе хтось, коли ти малював?

– Ні.

- Так якого біса ти мені кажеш, що в тебе є алібі! - скипів інспектор Янг. - Забирайся звідси до чортової матері, щоб мої очі тебе не бачили!

- А, зрозуміло, - спокійно відповів художник, але продовжував сидіти на стільці і дивитись на детектива.

Інспектора ця поведінка трохи спантеличила. Він не міг зрозуміти з якої причини Генрі Міллер не йде. Адже має бути для цього хоч якась причина.

- Містер Міллер! – звернувся він до художника.

- Так, містере Янг, - озвався той.

- Чому ви не йдете?

Чоловік почухав потилицю. Потім почухав кінчик носа і почав розглядати люстру.

– Я знаю, хто вбив Альвареса! - несподівано промовив він.

Містер Янг завмер. Його очі розширилися від подиву. Облизнувши пересохлі губи, він нахилився ближче до допитуваного.

- Ось як? І хто вбив Педро Альвареса?

Художник теж нахилився до детектива і загадковим голосом промовив:

- Альвареса вбив той, хто вбив його охоронців!

- А хто вбив його охоронців? - таким же загадковим голосом спитав інспектор.

- А охоронців убив той, хто вбив Альвареса!