Обрана: Лезо свободи.

Служниці накрили на стіл у покоях Каліди й безшумно вислизнули за двері. М’ясо, хліб, сир, вино — Обрана спіймала себе на думці, що така похідна вечеря скоро стане для неї звичною, хіба що вина не буде. Вона розстебнула камзол і глибоко зітхнула, все ще відчуваючи впевнене й владне тепло дикої сили всередині. Одяг здавався тісним, немов груди стали ширшими й прогрітого каміном повітря було недостатньо. Не знаходячи собі місця, Каліда сіла на підлокітник крісла біля столу. Так вона могла б сидіти зараз у лісі на стовбурі поваленого дерева.

Бран мовчки наповнив бокал і подав їй. В очах перевертня вона прочитала розуміння співучасника. Осушивши келих залпом, Обрана не вгамувала спрагу, а відчула розчарування: вино здалося прісним порівняно з одурманюючим ароматом крові, що все ще жив у її голові.

— Я виграла для нас той самий час, про який ти говорив, Зорне, — нарешті видихнула вона. — Тільки боюся, що його небагато.

— Як ти це зробила? — маг відклав посох і втомлено опустився в крісло навпроти неї. — Готовий поклястися, що відчував твою силу, виходячи із зали Ради, і вже не сподівався побачити тебе живою. Ігніс не міг не відчути.

— Він побачив те, що хотів побачити: дику, погано керовану напівкровку. Я натягнула шкуру перевертня на те, що треба було сховати. Як і порадив Бран.

Вона підняла келих, Бран долив вина їй і собі. Вони цокнулися, і дзвін кришталю пролунав звучним, але крихким торжеством. Маг незадоволено підібгав губи.

— Що, Бране? — Каліда бачила, як тінь набігла на його обличчя. Дикий із сумнівом вдивлявся у багрянець напою.

— Правда була моєю, Калідо, але слова — чужі. Вони... просто прийшли до мене в потрібну мить, — у його очах було розгублення людини, яка щиро хотіла допомогти, але хтось її випередив. — Як спогади про полювання, на якому я ніколи не був.

Каліда повернулася до Зорна. Маг не міг відмовити собі в задоволенні витримати паузу. Він не поспішаючи налив собі вина і відповів, тільки зробивши довгий ковток естета, явно випробовуючи її терпіння.

— Я можу лише припускати, що це хитра гра Неміра, люба. Він дав тобі підказку устами дикого. Бран не випадково опинився в залі Ради, його мали виставити до нашого приходу. Навіщо Старійшині це знадобилося? Він був проти перевірки, але відкрито завадити не зміг. Йому довелося імпровізувати, і в цьому Немір на голову вищий за них усіх.

— Та-ак, — протягнув Зорн, смакуючи одночасно вино і їхню увагу. — Насправді це лише невеликий перепочинок. Ігніс не дурень, тепер він посилить стеження за тобою, а Немір уже не сумнівається в тому, що ти остаточно «прокинулася». Важко сказати, чи захоче він вивчати тебе далі, чи...

Маг зробив багатозначну паузу, спіймавши на собі її вичікувальний погляд. Він відрізав шматок м’яса і, поклавши його на хліб, простягнув Каліді.

— У будь-якому разі, мені доведеться поспішати. У Цитаделі є ті, хто хоче позбутися Старійшин не менше за нас із тобою. Когось я просто підкупив, але більшість розуміє: якщо нічого не змінювати, то дуже скоро полки Світлих господарюватимуть біля самих стін фортеці, а ці давні мумії продовжуватимуть грати у творців живих артефактів.

— Чи вистачить цих незадоволених, щоб подолати Старійшин? Зорне, це п’ять магів, які століттями вправлялися в майстерності. Навіть якщо всі маги Великого Кола Ради на нашому боці, цього може бути замало.

— Тому нам потрібна ти і те, що живе всередині тебе, — Зорн підняв келих, даючи зрозуміти, що п’є на її честь.

— Ти не знаєш, що це за сила і на що вона здатна, але вже робиш ставку наосліп, — Каліда похитала головою. — Зорне, на тебе це не схоже.

— У замку Кантіса я бачив і відчув достатньо, щоб зрозуміти: ризиковано бути проти тебе, а не з тобою. Щойно ти довела, що доросла до керування цією силою.

— Каліда впоралася не тому, що керувала, а тому, що довірилася, — нагадав Бран. — Дика сила чистокровних не підкоряється магічним формулам. Нею можна жити, дихати, але не вивчати.

Маг криво усміхнувся, не намагаючись приховати презирства.

— Невже? Зараз ти стоїш перед живим прикладом того, як успішно можна за допомогою магії змішати в реторті вибуховий коктейль із крові істот, які сліпо довіряють почуттям.

При цих словах Обрана поперхнулася вином і метнула в Зорна спопеляючий погляд. Вона чітко зрозуміла, що зараз вибухова хвиля від цього небезпечного коктейлю готова добряче покалічити мага. Бран не поворухнувся, але стиснув пляшку вина так, що побіліли кісточки пальців.

— О, так! У засліпленні пихою та самовпевненістю створити силу, природи якої не знаєш, і жити в постійному страху перед нею, — небезпечно тихим голосом відповіла Каліда. — Це справді приголомшливий рецепт успіху від Старійшин.

— Або створити іншу силу, щоб контролювати першу, — парирував маг.

— Так і було!.. — Каліда раптом випрямилася, здавалося, повітря навколо неї затремтіло, а вогонь у каміні позаду немов осів і тепер ледь відсвічував, ховаючись у мерехтливому вугіллі. — Коли Старійшини створили Обраних, вони зрозуміли, що загралися, що відкусили більше, ніж можуть проковтнути. Вони злякалися, зупинилися і створили Кодекс, щоб обмежити себе так само, як колись це намагалося зробити Братство Світла. Тому більше жодного нового напівкровки не було. І тільки Немір пішов далі, а ти був його помічником, так? Тому ти стільки знаєш, і саме тебе Немір приставив до мене наглядачем. Створюючи мене, він хотів захиститися від Обраних? Контролювати Старійшин? Чи просто не міг зупинитися у своїх експериментах? Відповідай мені, Зорне!

Маг відставив келих із вином, і кришталь жалібно дзвякнув від зіткнення з деревом стільниці. Важко спираючись на підлокітники, він встав і підійшов до Обраної. У напівтемряві він здавався вищим, а тіні під почорнілими очима — глибшими. Каліда дивилася в бездонні зіниці мага, спиною відчуваючи жар люті, що захлеснув перевертня.

— Так, — просто сказав Зорн, і в ту мить його негучний голос заповнив собою весь її світ. — Я був там. Він створив тебе з примхи та цікавості, просто тому, що міг. Немір прощупував межі можливого, і ти — його улюблена головоломка. Інші Обрані — недороблені, бо у Старійшин не вистачило мужності переступити межі заборонених знань. Але я не тільки твій наглядач, який повідомляє про все, що бачить, я твій захист від Ігніса і самої себе. У цій грі ми з тобою, Калідо, на одному боці: я твій ключ від усіх таємних механізмів Цитаделі, а ти для мене — зброя, здатна знищити Старійшин, поки вони не вбили нас усіх. Старий обережний і недовірливий до божевілля. Тому я не знаю всієї правди про твою силу, але коли я отримаю доступ до таємних архівів Неміра — ти отримаєш повну свободу.

— Їй не доведеться стільки чекати.

Голос Старійшини нагадував сухий шелест старовинних гримуарів. Каліда різко обернулася і відступила назад, упершись спиною в мага, і він стиснув її плечі руками. Бран випустив пляшку. Дзвін розбитого скла в напруженій тиші здався приголомшливим. Усі троє чекали удару. Каліда відчула наростаючий жар у долонях мага — він готувався захищатися.

Запитання до вас, мої любі читачі.

Немір з’являється саме тоді, коли Каліда та Зорн починають відчувати себе господарями ситуації. Як ви думаєте: він справді допомагає Каліді, бо вона його "улюблений експеримент", чи він просто використовує її, щоб позбутися конкурентів у Раді?

Зорн каже, що він — захист Каліди, але водночас прямо називає її своєю "зброєю". Чи вірите ви в цей союз? Це партнерство рівних чи чергова спроба мага контролювати те, чого він боїться?