Весняний мотив...

Ловлю твій мотив, затираючи фарби,

шукаю у лініях відблиск весни.

Твій погляд шалений — мов яблуні в саду,

налиті промінням, багряні й рясні.

Їх посмак терпкий, що аж вилиці зводить,

аж кров замовкає, аж очі пусті…

Та радості більше у світі немає —

лишень смакувати ці соки густі…

І я обіймаю тебе крізь проміння,

тобі я дарую пісенний мотив.

І радо по світу пройде голосіння,

як вперто та ніжно тебе я любив.

Тобі дарував це проміння багряне

і вічність незламної неньки-весни.

Хай сиві морози гілля поламали —

та будьмо щасливі… хоч кожен — болить.