Економічна гігієна
Домофон подзвонив. Я підняв слухавку.
Пішли довгі гудки, від несподіванки я заціпенів. І хтось відповів по той бік:
— Центральний Сектор Економічної Гігієни міста Одеса, слухаю вас, Михайле Юрійовичу.
Сухий чоловічий голос потріскує в динаміку. Звідкись знає ім'я. Дзеленчить металева ложка, шурхотить папір.
— Алло... Це... Хто-хто?
— Озвучте прізвище сусіда та номер квартири, на кого ви скаржитеся. Я слухаю.
— Та... Наче...
— Говоріть більш виразно та предметно! — нетерпляче гаркнув співрозмовник.
— Феодосівна. — у мене вирвалося. Чорт. Не зметикував. Хороша ж бабка... Блін... Вже пізно. Тому продовжую — Марія Феодосівна Мельникова. Дочка вчора була в неї. Привезла грошей, бо Феодосівна... Мельникова в магазин потім пішла. Продуктів взяла. Там пара продуктових кошиків, ну. Так. Це... квартира сорок шоста тут. Це вулиця...
— Чайковського, 45, ми бачимо. Добре, Михайле Юрійовичу. Дякуємо, що поділилися. Ви щойно зробили вклад у безпеку та благоустрій вашого району. Хорошого дня.
Останні речення співрозмовник протараторив швидко та без жодних емоцій. Домофон затих. Я завмер біля дверей.
Головне постійно відводити слід. Тому що в мене є кольоровий телевізор та двісті доларів схованих під підлогою.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!