Птах Волі

Припини,

мені бракує кисню.

Своїми брудними пальцями,

стискаєш мені повітря.

Відпусти мою горлянку,

та зірви з рук кайдани.

Розвʼяжи мені очі,

і дозволь ними бачити.

Забери цю тканину,

я хочу кричати.

Голосно від болю кричати,

і щоб кожен птах почув.

Я на волю хочу,

і до небес хочу.

І вільним бути хочу,

і щоб вітер сплітав моє волосся.

Я бачити золотаве сонце хочу,

і спів природи чути хочу.

Я із зорями говорити хочу,

із місяцем ласкавим я теж хочу.

Не души,

і не затягуй ремінь цей на шиї моїй.

Я не хочу бути ним затиснутий,

до тебе прикутим бути я не хочу.

Дай мені вирватись із контролю твого,

дай світ побачити своїм зором.

Дозволь полишити твій кругозір,

перестати бути горизонтом в очах твоїх.

І бігти від тебе я хочу,

втекти туди, де моє серце мене кличе.

І сміятися у відблиску моря,

і сміятись там, де ти мене не чуєш.

І хочу бути там,

де ти мене не знайдеш.

Не зможеш забрати,

загарбати в руку мою волю.

Я стану птахом волі,

вирвусь із клітки.

Порину до самого неба у польоті,

нестиму на крилах душі свою волю.

І воля буде моєю,

і тобі покажу.

І навчу,

як волю свою вирвати з клітки маєш ти.

І скажу,

що попри весь страх і трагедії — ми на землі люди.

Люди з болем, що крила будують,

історію мають у кожнім пері.

І жити поскорятись треба,

і птаха волі ловити.

І дозволити йому навчити,

де свою волю шукать.

(10.03.26)