Лисий туман

Автобус нарешті зупиняється. Втомлені пасажири витягуються чергою, аби вийти на вулицю й вдихнути суміш листя, трави та вихлопних газів. Раз за разом чутно полегшені видихи. Згодом — вигуки розчарування.

Соня не поспішає вставати. Штовхає ліктем сплячого батька, який задрімав притулившись до вікна. Білі вуса весь час лізуть йому до рота й лоскочуть губи, тому він постійно облизується, як величезний кіт. Декілька разів схропує і відкриває осоловілі очі.

— Приїхали. На вихід, — різко каже Соня і ще раз відчутно штовхає тата, — ти хропів.

Той першим ділом проводить рукою по вусах, по волоссю, заправляє за вухо сиву хвилясту прядку, що вибилася з куцого хвостика й зрештою потягується, скидаючи залишки сну.

— У нас водичка лишилася? — копирсається в пакеті з їстівними припасами. Соня простягає свою пляшку.

— Пий і на вихід, — повторює вона, — і куртку візьми. Підозрюю, що в лісі будуть ввечері комарі.

— В лісі? — тато виглядає у вікно. Нічого цікавого не бачить й вовтузиться на сидінні у пошуках куртки.

Люди розсмоктуються і Соня нарешті встає. Яке щастя вирівняти ноги й спину. Мандри в автобусі — суцільне пекло. Коли батько запропонував тур містичними місцями України, все уявлялося якось інакше. З комфортом чи що? Але із самого початку все пішло не так. Першокласний автобус з телевізором та кондиціонером після першої зупинки в Підгірцях дивним чином замінили. На стару розвалюху, де навіть крісла вже не відкидаються. Пояснення заміни було абсурдне: пошкодив привид Анни. Дуже дотепно. А все через голодного дядька, який напівголий спустився до ресторану і, щоб його не вигнали утришия, розповів щемливу історію про утримання в полоні привидом. Потім вчасно з’явилася молодиця в білій сорочці з канделябром і перелякані гості почали вистрибувати з вікон. З іншого боку, все чесно: обіцяли гострі відчуття, отримайте гострі відчуття. Переважно в попереку та спині.

Соня потягується. Обтрушує чорні джинси. Витягає з наплічника запасні футболки, для себе і тата. Свою, яскраво блакитну, переодягає у два рухи. Друга — чорна — летить в обличчя власнику.

— Переодягнися, від тебе тхне, — закидає рюкзак на одне плече і йде до дверей.

Зупинка на узбіччі біля лісу. Що може бути краще? Ані вмитися, ані в туалет сходити, ані порадувати себе філіжанкою кави. Дивовижно. Незадоволені обличчя людей все більше нагадують застиглих охоронців Будинку з химерами. Гул голосів наростає.

— Так, привіз, — голосно говорить комусь по телефону водій, — де гід? В мене півсотні людей, які втомилися від дороги і зараз мене «зжеруть», якщо ваш гід не з'явиться.

Ці півсотні очікувально дивляться на червоне обличчя водія в пошуках натяку на комфорт в найближчому майбутньому.

Той декілька разів гмикає, угукає, кладе слухавку й привертає увагу публіки.

— Значить так, слухать сюди! — дере горлянку водій, — гід затримується на невизначений час. Але точно буде! — навколо піднімається ґвалт. — План такий: чекаємо гіда, піднімаємося на гору, там відпочиваємо, — відкашлюється і продовжує, — без супроводу на гору підніматися не можна! Щоб не заблукати та не звернути шию в першому ж яру. Дякую за увагу, всі вільні!

Пасажири занепокоєно гомонять. Руда жінка з дочкою років десяти, обурено закликає до справедливості, посилаючись на великі кошти за тур. А єдина людина, яка тримає зв'язок з організаторами поїздки і є їх представником, запихає навушники у вуха, лізе в дірку під сходами й миттєво засинає. Ідеально.

Частина подорожуючих вирішує справити фізіологічні потреби й розповзається по кущах. Дехто примощується в затінку на перекус. Інші повертаються в автобус.

Соня розчісується, перев'язує рудий кінський хвіст. Сьорбає кілька ковтків води. Перевіряє наявність зв'язку. Що за маячня? Чому таке фігове покриття?

Тато в цей час роздивляється околиці: напівпусту трасу, залізничні колії неподалік, автобус і протоптану стежку, яка занурюється в ліс. Емоції на його обличчі змінюють одна одну, але радості від перспективи очікування серед них нема.

Єдиний, хто насолоджується стоянкою — парубок з фотоапаратом. Він постійно рухається, щось знімає, посміхається, розглядає фото.

Соня всілася на траву. День обіцяє бути нудним.