Небосхилом снують чорні хмари…

Небосхилом снують чорні хмари.

Даються в знаки безсонні ночі —

Люди бліді, неначе примари,

Мовчки крокують, ховають очі.

Вітер шаленіє, здуває пелюстки,

На посивіле волосся лягають краплини.

Сьогодні перший день моєї відпустки,

Сьогодні ж твої перші роковини.

Попереду нас чекала довга дорога,

Її кінець побачити я найбільше боявся.

Ми планами своїми смішили Бога,

Але він, чомусь, не сміявся.

Небо заплакало разом із нами,

Дарує флешбеки підступний грім.

Сходимося натоптаними стежками

До місця, котре тепер твій дім.

Густо насаджені різнокольорові квіти,

Серед них твій портрет в камені застиг.

Ти так і не встиг їх полюбити.

Пожити теж, ти так і не встиг.

Досі без тебе жити вчимося.

Досі це нам погано вдається.

Здатність любити не втратили досі

Через серце, яке вже не бʼється.

15.06.2026