Навіть якщо тобі трішки за тридцять - все одно є шанс стати босом злочинців

У вечері вони не засиджувались допізна. Після вечері Іда допомогла прибрати зі столу, поки Сергій мив посуд. Взаємодіяли, в основному, мовчки. Іда відчувала себе страшенно втомлено і функціонувала лише на власній впертості. Сергій виглядав не краще.

Іда уже підіймалася сходами, коли він її окликнув:

– Завтра вранці прийде помічниця по дому. Ти можеш давати їй завдання на власний розсуд. І, якщо хочеш, можеш замовити меню на тиждень відповідно до власних вподобань.

Іда кивнула, хоч і не збиралась щось замовляти. В своєму холостяцькому житті вона харчувалась підніжним кормом. В робочі дні рятувала лікарняна столова і кава з автомату, у вихідні – канапка з тим, що ще не вмерло в холодильнику. В рідкісні дні натхнення вона готувала якусь повноцінну страву, або і декілька, з яких робила заголовки в морозилку, щоб цим харчуватись наступні кілька тижнів.

Іда вже майже дійшла до дверей своєї кімнати, коли помітила, що Сергій за нею не йде. Вона спустилася на кілька сходинок вниз і звісилась з перил:

– Моя щира лікарська рекомендація: тобі треба поспати, бо ти звалишся з ніг.

– Не можу. Виникли деякі справи з нашим казино. – Сергій інтенсивно клацав у своєму телефоні, навіть не підіймаючи погляд на неї. – Мушу їхати.

– Ви досі тримаєте казино? Хіба це не минуле століття? Зараз всі перейшли онлайн або в тоталізатори.

– Ну хто б казав! Твоя сім’я досі займається рекетом. Ось де точно минуле століття!

Іда знизала плечима і таки пішла в кімнату.

Наступного ранку вона прокинулась разом зі сходом сонця. В будинку було тихо. Іда запустила кавомашину і заглянула по кімнатах. Сергія ніде не було видно. Пішов кудись з самого ранку? Чи ще не повертався?

З кавою вона вийшла на відкриту веранду на даху і вперше за декілька днів дозволила собі вдихнути і не поспішаючи випити кави.

В будинку навпроти Оленина хресниця поливала троянди. І, заодно, вела розвідку сусідського життя. Іда привітно помахала їй рукою і відсалютувала кавою. Жінка невпевнено махнула рукою і майже одразу відвернулась. Іда посміхнулась сама до себе. Доведеться цю пані бити її ж зброєю.

Інші ж сусіди цікавості до їх будинку не проявляли. Ну або робили це вправніше.

Ближче восьмої ранку приїхала домробітниця. Спостерігаючи за високою і досить кремезною пані з модною стрижкою, яка виходила з позашляховика, останнє, що можна було подумати – що вона помічниця по дому. Іда хмикнула і спустилася привітатись.

Пані Світлану вже проінформували про існування Іди. Вона виявилась в курсі навіть деяких деталей, з чого Іда зробила висновок, що Світлана – одна з фрейлін Олени. Поки Світлана порала на кухні, Іда зробила ще кави і розлила по двох чашках і запросила помічницю за стіл. По її довгому оцінюючому погляду Іда зрозуміла, що пані Світлані таке відношення виявилося до вподоби.

– Одразу скажу, щоб не було непорозумінь – я знайома з Іркою Дояркою. – Світлана сьорбнула кави, не відводячи погляду від Іди. – Якийсь час я була одною з її дівчат, поки не зустріла свого чоловіка. Зараз я, звичайно, більше не працюю у борделі, але ми з нею спілкуємось.

– Я розумію. Дуже багато корисної інформації можна отримати від п’яного, збудженого чи під кайфом мужика, якщо правильно його обробити.

– Отож. Я в курсі деяких речей, які можуть бути тобі неприємні...

– Якщо ви про те, що мій любий батечко купу років тримав Ірину за коханку – то я знала зі самого початку. До речі, вона була найнормальнішою серед його жінок, якщо не враховувати маму.

– Твоя мама була з благородних, дівчатам з бізнесу до неї – як до неба рачки.

Іда відверто розсміялась:

– Моя мама була дочкою колишнього партійного і професорки, які грались в інтелігенцію. Там було не благородство, а лише звичайна дурість. Багато в чому таке виховання і зашкодило мамі. Її заміжжя за бандитом потребувало гнучкості і хитрості, а не її сліпого кохання.

– Ти дуже критична до своїх батьків, мушу зауважити.

– Мені довелося подорослішати, коли мене викинули за борт.

Вони допили каву більш не торкаючись незручних тем. В ході легкої розмови Іда дізналась, що Світланиного сина звуть Сашко.

– То часом не Малюк? – Іда відверто здивувалася, бо згаданий хлопець зовсім не був схожий на Світлану.

– Він. – Жінка реготнула. – В мене інколи враження, що я принтер: жоден з моїх дітей на мене не схожий, всі вдалися в чоловіка.

– Мушу сказати, це їм не на користь. – На кухню зайшов важкою ходою Сергій. – Будь-хто був би щасливий бути схожим на таку шикарну жінку!

– Зате Олені пощастило з дітьми.

Світлана піднялась з крісла, щоб зайнятись своїми справами.

Сергій уже заледве тримався на ногах. Іді було його уже жаль, але їх спектакль потребував нових дій. Тож довелося його потурбувати ще. Вона зробила для нього кави, та поставила чашку на стіл. Сергій вдячно кивнув.

Іда пішла на гору і за кілька хвилин повернулась, переодягнувшись і з сумкою в руках.

– Я залишив машину перед будинком, щоб тобі було легше виїхати.

– Який ти турботливий чоловік. – Іда хмикнула. – Але це не має ніякого значення, якщо нема глядачів. Бери чашку і ходімо за мною.

Іда приготувала ідеальну сцену з романтичних серіалів, в якій дружина з чашкою кави проводжає коханого чоловіка на роботу. Тільки навпаки.

Сергій вивів її на ґанок і вручив ключі від авто.

– Ти на довго?

– Як піде, але до обіду мене не чекай – ми з твоєю мамою виманили Христину для шопінгу. Взагалі, я б хотіла спостерігати як ти спиш, коли повернусь. Якщо ти через недосип спіткнешся на сходах і вб’єшся, то я стану вдовою надто швидко і не отримаю спадок.

Іда поправила волосся, щоб не заважало і зібралась поцілувати його в щоку, завершуючи милу ранкову сцену.

Але Сергій вирішив інакше. Він відставив чашку на поручень сходів і притягнув Іду за талію.

– Нам не дванадцять, Ін’єкціє.

І накрив її губи своїми.

Однією рукою він притягнув її за шию ближче і легко провів великим пальцем вздовж нижньої щелепи. Він не розмикав своїх губ і не намагався відкрити Ідині, просто злегка торкався. Але для неї це було інтимніше, ніж всі поцілунки до того.

Він ще на хвильку затримався на її губах, а потім, легко поцілувавши за вухом, відпустив.

– Якщо ти вже зібралась зіграти в кохання – грай як слід.

– Дякую, вчителю, за науку. – Іда швидко оговталась.

А тоді, не бажаючи піддаватися, потягла його за підборіддя у низ і лизнула його губи.

– Ей! – Сміх Сергія наздогнав її на останній сходинці.

Вона на ходу повернулась і помахала рукою:

– Буду пізно, солодусику.

Сідаючи в машину, врегульовуючи сидіння, пристібаючи ремені, безпеки вона намагалася не озиратися. Не дивитись на ґанок.

Руки на кермі легенько тремтіли: від адреналіну, від власної сміливості і дурості, і трішки, зовсім трішки, від збудження. Вона дозволила собі кинути лише один погляд на будинок, коли вже від’їжджала.

Сергій і досі стояв на ґанку. Він пив каву і, Іда могла заприсягтись, посміхався.