Навіть якщо тобі трішки за тридцять - все одно є шанс стати босом злочинців

Пройшло кілька днів, відколи Іда насварила Сергія за самоуправство. Час проходив так швидко, що Іда не встигала за днями.

Нещодавно з нею зв’язалась Аліна. Вона підтвердила, що не проти займатись з Ідою за окрему плату, але наполягає на неменше ніж на трьох заняттях на тиждень. Ще додалось обов’язкове щотижневе чаювання з Вікторією, яка повернулась засмаглою, але знудьгованою і потребувала свіжої дози пліток. Також зустрічі з нею вимагала Христина, аргументуючи, що обох невісток показати людям корисно саме для бізнесу Калиновських. А Вадим просив, щоб вона хоча б раз на місяць з’являлась у офісі для ознайомлення з документами і проектом розвитку. Якщо врахувати її офіційну роботу, то виходило, що Іда безперервно кудись біжить.

– Звільняйся.

– Що? – Іда саме вечеряла, неймовірно втомлена після першого тренування з Аліною, де інструкторка вирішила випробувати її поріг витривалості.

– Звільняйся з лікарні. – Повторив Сергій, не відриваючи погляд від екрану телевізора, де він проходив якусь гру на приставці.

– З чого б це? – Іда відклала тарілку на журнальний столик і склала руки на грудях.

– Ще кілька тижнів у такому темпі – і ти протягнеш ноги. Не хочу залишитись вдівцем.

Іда недовірливо поглянула на чоловіка. Сергій і не думав приділити їй більше уваги, зосереджений на своєму персонажі в грі. Тож Іда зачекала, поки його аватар не піде на респавн. Чекати довелось не довго. За кілька секунд закованого в обладунки лицаря виніс одним ударом велетень.

Сергій роздратовано провів рукою по волоссю і відклав контролер, поставивши гру на паузу. За кілька секунд він помітив, що Іда все ще дивиться на нього.

– Ну що таке? Ти ж сама казала, що плануєш відкрити клініку. То і займайся цим. Тобі буде потрібне приміщення, персонал і ще купу всього, в чому я не розуміюсь. Але навіть я знаю, що це потребує часу.

– Не впевнена, що зможу не працювати.

– Сподіваюсь, ти зараз не через гроші хвилюєшся? – Сергій розвернувся на дивані обличчям до Іди.

– Ні, але за моїм розрахунком виходить, що мені краще допрацювати до кінця року. – Іда повернулась до їжі.

– Ще три місяці?

– Так. Доведеться потерпіти.

– Навіть не буду питати для чого. Як на мене – це повна дурість. – Сергій нахилився, і поцупив з її тарілки шматочок сиру.

Іда шикнула на нього, але Сергій був надто задоволений собою, щоб звертати на неї увагу. Коли він спробував поцупити ще один – Іда сховала тарілку за спину і обурилась:

– Здається, ти забув де знаходиться холодильник?

– У великій сім’ї все працює трохи не так. – Він потягнувся до Іди впритул.

Вона відхилилась так далеко, як тільки змогла, але все одно обличчя Сергія було надто близько до неї. Іда підняла підборіддя вище, збираючись з гордістю захищати свою вечерю:

– Я була єдиною дитиною в сім’ї.

Сергієві губи вже були надто близько до її, а його очі іскрились сміхом. Іді стало гаряче. На якийсь божевільний момент їй здалось, що він її зараз поцілує, але Сергій раптом вихопив її тарілку.

– Воно і видно, мала. – Реготав він, згрібаючи весь сир до рота. – Ти слідкувала не за тією рукою.

Іда сердито фиркнула, приховуючи зніяковіння.

Сергій, здавалося, нічого не помітив. Він просто повернувся до гри. Деякий час вони сиділи у тиші, займаючись кожен своєю справою. Сергієвий телефон стандартною мелодією оголосив про дзвінок. Чоловік лише кинув оком на номер і миттю поставив гру на паузу.

– Кажи. – Сергій увімкнув гучний зв’язок і поклав телефон на стіл перед собою, щоб Іда теж могла почути.

– Бос, є результат. – На тому кінці відізвалась жінка з трохи хрипким голосом. – Довелось попрацювати довше: в тій настойці стільки всілякої гидоти намішано!

– То який результат?

– Препаратів групи серцевих глікозидів у цій настойці не виявлено. Жодного.– Почувся звук перегортання сторінок, а тоді жінка продовжила. – Я взяла на себе сміливість перевірити наявні компоненти, але вони, окрім дивного смаку і сумнівного тонізуючого ефекту, не можуть дати ніяких симптомів, які могли б бути схожими на глікозиди.

У середині Іди щось ніби обірвалося. Вона сиділа тупо вглядаючись у телефон і не могла зрозуміти чому її думка виявилась хибною. Це ж був найлегший спосіб, щоб сховати препарат. Вона була впевнена, що права. І тут: «не виявлено».

– Ти впевнена у результаті? – Сергій аж нахилився до телефону, очікуючи інформацію.

– Звичайно впевнена, Бос. За кого ти мене маєш?

– Я зрозумів. – Важко видихнув Сергій. – Ти заслуговуєш на хорошу премію. Гроші за хвильку будуть у тебе.

– Звертайся ще, Бос. За твої замовлення найкраща оплата! – З цими словами жінка завершила дзвінок.

Іда стиснула пальцями перенісся, концентруючись на думках.

– Цій пані можна довіряти? Вона не може бути підкупленою отравителем? – Іді зовсім не подобалось підозрювати кожного, але так вже виходило.

– Ні, вона своя людина. – Сергій заклав руки за голову і відкинувся на дивані подушки. – Ти теж була впевнена, що ми знайдемо в тій пляшці те, що потрібно?

– Так. Бо, якщо чесно, я взагалі не розумію, як по-іншому можна було б таке приховати.

– Ти не думаєш, що він міг сам прийняти препарати. Типу самогубство чи щось таке? – Голос Сергія стишився і він пильно глянув на Іду.

– Це явно не в його стилі – старий чорт звів би кого завгодно в могилу сам.

– Але самогубство тоді вписується в картину зі заповітом. Він би мав знати коли помре, щоб заздалегідь потурбуватись про наш шлюб.

– Воно ні з якого боку не в’яжеться все. – Іда запхала пальці у волосся і з силою смикнула себе. – Аргх! Я вже нічого не розумію.

– Можливо, хтось придбав іншу пляшку тієї настойки і отруїв її? А потім прибрав зі собою?

– Не думаю. Пам’ятаєш, Якович сказав, що обсяги виробництва дуже упали і, фактично, всю продукцію скупляв батько?

– Це може бути правда, а може виробник притримав пляшку-другу за певну суму. Думаю, треба нанести візит йому. Ти вже маєш контакти?

– Так, Якович надіслав файл одразу наступного дня. – Іда копирсалась у своєму телефоні і за хвильку відправила дані Сергію. – Я переглянула його, але, на перший погляд, там нема за що зачепитися.

– Ну не скажи... – Потягнув Сергій. – Схоже, Сому найбільше подобались всілякі покидьки.

Сергій швидко прогортував прізвища візитерів, невдоволено скривившись.

– Він навіть не погребував Уманцем. – Примружив очі Сергій. – Ха, та він заходив в гості мало не щодня. Оце так дружба двох трупоїдів.

Іда розглядала свій екземпляр, порівнюючи дати візитів. Ніби не так і часто батько зустрічався з Уманцем. Раз або двічі на місяць. Якщо Вадим був правий, і вони мали якісь справи між собою, то це навіть не виглядало дивно. Іду більше вразили прізвища чоловіків, яких батько підбирав для неї. І справді, одні лише покидьки. З більшістю з них Іда була знайома. Дивно, що зрештою батько обрав саме Сергія.

В кінці списку Іда знайшла адресу і телефон виробника. Вона вже вирішила, було, зателефонувати і домовитись про зустріч, але Сергій її зупинив.

– З такими людьми краще зустрічатись несподівано. – Хмикнув він. – Щоб наша здобич не встигла вигадати переконливої брехні.

Іда подумала і погодилась з ним.

Наступного ранку Іда заледве змогла прокинутися. В перші секунди після пробудження в голові була блаженна порожнеча, яку швидко змінив неперервний рій думок. Іда застогнала. Їй так хотілось залишитись у ліжку ще хоч на кілька годин. Просто почитати у тиші. Можливо навіть поспати ще раз пізніше. Але такого варіанту для неї сьогодні не було.

Іда, позіхаючи у весь рот, спустилася на кухню вже повністю готова до поїздки. Вона озирнулась у пошуках Сергія, але його не було видно.

– Він в гаражі. – Світлана саме накривала сніданок. – Просив передати, щоб ти поснідала і спустилася до нього.

Іда тихо пробурмотіла щось собі під ніс. Невже важко було почекати її?

Зі сніданком Іда розправилась швидко, майже не прожовуючи їжу. Похапцем допила каву. Це все, звісно, не додало їй настрою. Іда важко видихнула, передчуваючи важку поїзду і поплелась на сходи в гараж. Вона ненавиділа змушувати когось чекати.

Двері, які вели з будинку в гараж були замкнені. Іда роздратовано постукала.

– Заплющ міцно очі і тоді я відчиню. – Голос Сергія через двері чувся приглушено.

Іда фиркнула, але заплющила очі і ще раз смикнула за клямку.

– Я відчиняю. Не розплющуй очі, поки не скажу. – Після Сергієвих слів почувся звук відмикання замка і двері прочинились.

В обличчя Іді ринуло затхле повітря, приправлене ароматами ґуми і бензину. Сергієва рука міцно стиснула її долоню, а іншою рукою він підтримав її за передпліччя, допомагаючи переступити високий поріг. Далі Сергій взяв її за плечі і поволі, маленькими кроками, повів глибше в гараж.

Іда не знала, що відчуває сильніше: цікавість чи роздратування. Зрештою, їх сьогодні чекала важлива справа і Іда зовсім не була налаштована на дитячі ігри.

Сергій зупинився і відпустив Іду. Одразу відчулась прохолода на тих місцях, де її зігрівали його руки.

– Можеш розплющувати очі. – В Сергієвому голосі Іді вчувалось нетерпіння і сміх, ніби він підготував цікавий жарт.

І справді жарт. На вільному місці в гаражі, поряд з ненависним Іді джипом, гарно помістилось набагато менше авто, яке відблискувало новенькою фарбою при світлі ламп.

Іда стала як вкопана, придивляючись до машини. А тоді повернулась до Сергія, який вже заледве стримував сміх.

– Бордова машина, Сірко? – Загрозливо насувалася на нього Іда. – Хіба я не просила, щоб авто не сильно виділялось?

– Це бургунді, дурненька! – Пафосно кинув їй Сергій і розреготався.

– Не треба відповідати мені моїми ж словами. – Іда з силою ляснула Сергія по плечі.

– Ай! – Реготнув Сергій і тицьнув її пальцем у спину.

Іда не здалась і махнула рукою, цілячись в живіт. Сергій ухилився. Від наступного її удару ухилився теж, поволі відступаючи довкола машини. Йому вдалося ще кілька разів тицьнути її пальцем, але Іда не могла його досягнути. В них час до часу прорвався сміх і Іда не могла зупинитись, щоб останній удар залишився за Сергієм. Нарешті їй вдалось вдарити його ребром долоні у бік.

– Є! – Тріумфувала Іда, намагаючись повторити маневр. – Ей!

Поки Іда примірялась до нього, Сергій ринув до ней і, підхопивши її під коліна, закинув на плече.

– Тепер точно є! – Задоволено відзначив Сергій. – Тобі не казали, що за подарунки треба дякувати, мала?

– Я обов’язково подякую дядечку Сашку, дурко. І пожаліюсь заодно на тебе! – Іда пихтіла, борсаючись у нього на плечі, та Сергій не зважав.

– Скільки завгодно. – Хмикнув Сергій, поплескуючи її по сідницях.

Іда на мить завмерла від цього доторку, а тоді так широко посміхнулась, що Сергій неодмінно запідозрив би щось, якби міг бачити її обличчя. Що ж, якщо він може торкатись її дупи, то вона може теж дещо зробити.

Іда коротким сильним рухом підштовхнула своє тіло, дещо змінивши положення – тепер вона не була перекинута через його плече, а радше сиділа на ньому. Сергій перехопив її зручніше і тепер обидві його руки були зайняті, витримуючи Іду на місці.

Скориставшись моментом, вона нахилилась до його вуха і швидко стиснула зубами хрящ. Не боляче, але відчутно. Сергій одразу завмер. Він не повернув голови, лише трохи сіпнувся.

– Припини. – Голос Сергія звучав хрипкіше ніж зазвичай.

Іда задоволена ефектом, вирішила зробити прямо навпаки. Зрештою, вона рідко задумувалась над власними поривами. Вона знову цапнула його за хрящ, стиснувши цього разу сильніше, а тоді, ніби вибачаючись, провела по місцю укусу язиком.

Мить – і вона вже стоїть на землі. Ще мить – і вона притиснута спиною до дверей джипа, а руки – заведені за голову і міцно стиснуті Сергієвою правицею.

До Іди дійшло, що саме вона зробила щойно і її щоки запалали. Та і поза, в якій її затиснув Сергій, була дуже неоднозначною.

– Я сказав припинити. – Вкушене Сергієве вухо пашіло, а очі потемніли.

Іда не могла розібрати, це від злості чи...?

– А то що? – Іда ненавиділа піддаватися і програвати, і часто не бачила берега у своїй впертості.

– Ось що.

Сергій другою рукою підняв її підборіддя вище, підлаштовуючи під себе, і накрив її губи своїми.

Він не був обережний і повільний, як тоді, коли цілував її на ґанку. Він радше був схожим на спраглого, який отримав воду. Іда не встигала за його напором і відкрила губи, пропускаючи його всередину, зовсім без бою. Його язик вторгся в її рот, наче таран, змітаючи будь-який опір. Іда не втрималась і відповіла, витягуючи свій язик на зустріч. Вони сплітались і кружляли, досліджуючи і пестячи один одного. Вона легко прикусила його нижню губу і він засичав, посилюючи натиск свого язика. Іді нестримно захотілось, щоб він відпустив її руки, щоб вона могла заритись пальцями у його волосся, щоб ця ласка не обмежувалась лише її ротом. В якийсь момент всі інші думки покинули її голову зовсім і залишився лише цей момент.

Сергій провів подушечками пальців по її шиї, пестячи місце, де шалено бився її пульс. Іда застогнала прямо в його рот і Сергій на мить стрепенувся, і зупинився. Він відпустив її руки і його губи покинули її. Він відійшов від неї на крок, все ще вдивляючись в її обличчя, коли все що могла робити Іда – це дивитись на його губи.

– Не варто задирати того, кому не можеш протистояти. – Важко дихаючи прошепотів він. – Будь готова виїжджати через десять хвилин. І, подобається тобі чи ні, ми поїдемо твоєю новою автівкою.

З цими словами він вийшов з гаражу, залишивши розпашілу Іду на одинці. Іда сповзла спиною по дверях і присіла навшпиньки.

– Та блядь! – Запхала Іда руки у волосся, стискаючи біля самих коренів. – Та я звихнулась.