2.
Збій у базі даних? Чи може тезка? Повна тезка, враховуючи і прізвище, і дату народження.
Прокидаючись зранку, Іраїда точно була впевнена, що не одружена. Навіть не в стосунках.
Все ще продовжуючи це обдумувати, вона зайшла у приймальне відділення і знайшла поглядом дядечка. Він разом з декількома чоловіками у костюмах різної степені запорошеності стояли біля одного з ліжок. Довелося заглянути з-поза їх спин, щоб поглянути, хто там.
– Опа, Аїд, радий тебе знову бачити! – Чоловік на ліжку виглядав так, ніби і справді радий був бачити її. Від широкої посмішки навіть з’явилась ямочка на правій щоці. Виглядав він не те щоб зовсім кепсько, але добряче побито.
У весь свій не маленький зріст він втягнувся на ліжку і заклав руки за голову. Від його розслабленої пози складалося враження, що він на пляжі. Голий торс був перемотаний бинтами, майже ховаючи тверді м’язи живота, а на руках було стільки пластирів, що майже приховувались тату.
– Сірко, а ти не змінився. Гавкаєш так само гучно. Але це громадське місце – доведеться вдягнути тобі намордник. – Іда направду весело всміхнулася, але коли пропустили ближче до ліжка - вона не підійшла.
Натомість вона повернулась до Олександра Сергійовича:
– Це ви оплатили мій рахунок за лікування?
– Так, це дрібниця. Але подумав, що тобі зараз достатньо клопотів. – він легенько поплескав Іду по руці. – Люба, тобі певно цікаво що стало з тілом твого батька? Відійдемо на хвильку, поговоримо.
В мокрій підлозі коридору поміж брудних слідів відбивалося різнокольорове світло кавового автомату і химерно викривлені фігури людей, що проходили повз.
За чашкою не найкращої кави з автомату в коридорі приймального відділення Іда дізналась, що вибух був не у самій церкві – при вході вибухнув дрон. Проте приміщення церкви постраждало і потребувало хорошого ремонту. Пощастило, що загиблих не було.
- Маємо чотирьох поранених з підручних твого батька, в них стан стабільний, обіцяють відпустити додому вже за тиждень. Сергій легко поранений, трохи спину посікло склом, він якраз був біля тебе і того вітража, що обсипався. Один з моїх хлопців зламав ногу – перечепився через уламок лавки. Священник живий-здоровий, вони з Вадимом якраз обговорювали умови оплати в боковій ніші. До них нічого не долетіло. Пощастило, що решта бажаючих попрощатися ще не прибули на той час. – Дядько Сашко поглядав на Іду трохи напружено.
- Я не збираюсь впадати в істерику зараз, якщо ви про це хвилюєтесь. – запевнила його Іраїда.
- Все ж тобі завадили попрощатися з батьком. Звичайно я хвилююсь. І не знаю, як ти поставишся до цього, але я розпорядився таки поховати його сьогодні як заплановано. Без гостей. Лише священник. На даний момент все вже завершилося. Я був там, і віддав останню шану за всіх нас. Поховали його, як і домовлено було, поряд з твоєю матір’ю.
- Що з відшкодуванням вартості ремонту церкві? Не думаю, що поліція збирається це розслідувати, отже місто нічого не компенсує. – знаючи місцеву владу, вона була впевнена, що інцидент спишуть на бандитські сутички, і, фактично, не те щоб вони помилялися.
- На ремонт я виділив кошти зі свого фонду і розпорядився підчистити деякі хвости, теж за свій рахунок. Витрати на лікування людей твого батька взяв на себе Вадим. Після того, як ти вступиш в права спадкоємця, думаю непогано би було ще виділити хлопцям трохи грошей на добру пам’ять. Одразу кажу, - дядько підняв руку, спиняючи Іду, - грошей від тебе я не візьму. Ігор був моїм добрим другом, братом, якщо хочеш. Ми з ним ділили так багато, і це найменше, що я можу зробити для нього. Він про мене потурбувався би так само.
Іді страшно хотілося сказати, що він занадто хорошої думки про її батька. Але, можливо, він просто був добрим до всіх, окрім неї.
Поки вони в тиші допивали каву, до автомата підійшов Вадим. Сивого волосся у нього значно побільшало, від того останнього разу, коли Іда його бачила.
- Що ти, Принцесо? Як себе почуваєш? – Його голос залишився все таким же глибоким, як вона пам’ятала. От тільки зморшок побільшало, навіть занадто, як на сорокарічного.
- Я вже виросла! – Іда зовсім по-дитячому надула губи. А потім широко посміхнулась чоловіку. – Але я сумувала за тобою, Великий Брат.
- Ми теж сумували, принцесо. Шкода, що зустріч вийшла зовсім не весела.
Розмову перервали гучні звуки зі сторони реєстратури. Іраїда вибачитись перед чоловіками і поспішила туди. Скандали у відділенні – її улюблений вид розваг.
Перед стійкою Ліни розгорталася драма. Сергій, все таки накинувши на плечі подерту сорочку, напосідав на реєстратора, зло показуючи щось на аркуші паперу.
- Що відбувається? – Іда перша поспішила втрутитися
- Мені тричі передрукували документ, і тричі – з помилками! – Тон його зовсім не був дружелюбним. Він був настільки злим, що запульсувала жилка на скроні, а шкіра на вилицях натяглась, ніби збиралася порватись. – Поглянь-но, вони навіть дані з реєстру не вміють правильно ввести. Я спочатку спокійно попросив перевірити і надрукувати ще раз. А зараз за третім разом це вже більше схоже на психушку.
Іда уже забрала в нього аркуш, який виявився квитанцією і потягла в коридор, подалі від стійки, щоб не привертати зайву увагу. З першого погляду з квитанцією все було правильно. Єдине, в графі «Сімейний стан» вказано «Одружений»
- Як на мене все добре. Ну наскільки я пам’ятаю твої особисті дані. – Іда весело всміхнулася, явно забавляючись його злістю. – Хіба не знала, що ти одружився. Прийми мої найщиріші вітання, хоч і з затримкою. І співчуття молодій дружині.
- Не будь ідіоткою, Іудо. Я не одружений. Хоч у них вказано це. Тому я і кажу, що обслуговуючий персонал тут зовсім не вміє працювати. – Коли злився, Сергій зовсім не вмів добирати слів. Або може не хотів.
- По-перше: медичний персонал, не обслуговуючий. Тут ніхто тобі нічого не винен. Вони видають тобі лише ту інформацію, яка їм доступна. Хочеш, щоб тобі лизали сраку – прошу піти в ті місця, де ти звик, щоб з тобою так поводились. По-друге: вони не вводять інформацію вручну. Її підтягує з державних реєстрів за твоїм айді-номером. По-третє: це збій в прорамі, бо мені теж таке видало, а я, очевидно, теж не заміжня. Тож припиняй психувати і просто поглянь в Дії. Якщо в тебе там раптом не з’явилося свідоцтво про одруження – то це відповідно баг в системі. Підійдеш і вибачишся перед Ліною. Вона не винна, що ти ідіот. – Іда не чекала поки він там щось зрозуміє, і сама пішла до дівчат, щоб перепросити. Все таки робота з людьми – це пекло.
Вона ще не закінчила з вибаченнями через свого давнього знайомого, коли цей самий знайомий грубо відтягнув її від стійки назад в коридор.
- Я думаю тобі варто теж перевірити Дію, Ілліадо. – Чим зліший був Сергій, тим безглуздіші прізвиська він придумував для Іди. – Або у тебе така ж хрінь, як у мене, або мій дах остаточно поїхав.
Іда хотіла прокоментувати про дах і його поїздку, але зачепилася поглядом за екран його телефону. Там, у фоні державної програми перегляду особистих документів, яскраво рожевіло свідоцтво про одруження Калиновського Сергія такого-то року народження та Ковальської Іраїди. Дата вчорашня.
Іді дуже хотілося розсміятися, такий невдалий жарт. Ясно, що ніжне его Сергія не витримало її підколів і він згенерував штучним інтелектом зображення свідоцтва. Прикольно вийшло, навіть дуже схоже. Іда швиденько зайшла в Дію з власного телефону. Дуже вже хотілося втерти носа недолугому жартівнику і нарешті піти додому. Сергій чекав. З увімкненим телефоном він поглядав по-черзі то на Іду, то на власний телефон. Ніби не вірив у побачене. Капець який актор.
Програма в дівчини як на зло так повільно завантажувалась, що не вистачало терпіння. Але коли все-таки відкрилась, Іда перестала посміхатися.
Серед її електронних документів було таке ж рожеве свідоцтво. З ідентичними даними. Свідоцтво, якого ще вчора там точно не було.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!