17.
Обираючи одяг на майбутній вечір, Іда роздиралась між двома протилежними бажаннями: щоб було зручно після важкого робочого дня, чи щоб було ефектно і кожен оглядався їй у слід.
Згадавши про обов’язкові каблуки, Іда зрозуміла, що зручно не буде в будь-якому випадку. Вона сфотографувала вибрану сукню, відправила фото Сергієві і запакувала її в чохол.
Коли зранку, залишивши речі на вечір в авто, Іда йшла до лікарні, то раптом зрозуміла – пройшло уже більше тижня, а її машину все ще не повернули. Тепер вона відчувала роздратування і страшно захотілось з кимось поскандалити. На щастя, державна медицина – саме те місце, де скандал знайде тебе сам.
Отож, як день почався – так і пройшов. За цей день вона зібрала власне комбо: бабульку, яка з хронічною серцевою недостатністю не приймала ліки від підвищеного тиску і прийшла вимагати негайної госпіталізації; чоловіка, який отримав глибоку різану рану руки, але не давав вколоти знеболююче, бо має страх ін’єкцій (зробити це вдалось тільки тоді, коли він зомлів побачивши голку); і дитини з розсіченою бровою. З дитиною, до речі, не було ніяких проблем. Навпаки, це була дуже мила дівчинка, яка навіть не плакала, коли їй шили шкіру, лише зойкала. Але її мама вирішила написати скаргу, бо її дитині навмисно робили боляче.
До вечора Іда була готова відкушувати людям голови за кривий погляд.
В якийсь момент, вкладаючи волосся в кімнаті персоналу, Іда вже подумувала плюнути на все і нікуди не йти. Як на зло – волосся не хотіло вкладатися саме так, як вона задумала. Іда посла все під три чорти і зробила замість укладки просту, але елегантну підняту зачіску, яку закріпила шпильками. На щастя, з макіяжем не виникло проблем, інакше Іда би точно чкурнула додому.
Перші декілька кроків на височенних каблуках показали Іді, що вона не даремно використала той спрей від мозолів і втоми ніг.
Вийшовши на двір при повному параді і поглянувши на той величезний Сергієвий джип, Іда зрозуміла, що кермувати цим на каблуках - вище її сил, і викликала таксі.
В її невеликій подовгуватій сумочці кольору бургунді, в тон до туфель і поясу плаття, завібрував телефон. Сергій написав, що затримується і їй краще по прибутті знайти Христину або Олену.
Іда потеребила поділ світло-блакитного атласного плаття і зітхнула. Зустрітися з людьми з минулого життя, які знали її історію хіба з пліток, пліч-о-пліч зі Сергієм було би важко. Зустрітися з ними без його підтримки – буде ще гірше. Тож Іда собі наказала не стримувати пориви і використовувати студентську науку – хамити прямо у відповідь на хамство.
Вийшовши з таксі, Іда подякувала сама собі за розважливість – довкола була маса машин і зовсім не було де припаркуватись. Звісно, люди з власними водіями таких проблем не мали, але молодь віддавала перевагу самостійній їзді за кермом.
Величезні ковані ворота парку були прочинені навстіж, а поміж деревами то тут то там виднілись острівки світла і спалахи прожекторів.
На вході розпорядники перевіряли запрошення і відсіювали звичайних зівак. Іда показала своє запрошення в застосунку на телефоні і без проблем пройшла всередину.
Всі доріжки яскраво освітлювались вуличними ліхтарями і різнокольоровими гірляндами. Між дерев заховалися затишні альтанки, невеличкі підмостки, де виступали запрошені артисти і столики для дегустації різноманітних напоїв. Гучніше всього було в глибині парку. Іда підхопила бокал шампанського з одного столика і неспішно пішла на звук. На чомусь, що нагадувало мощену площу серед дерев, поставили більшу сцену. Прямо зараз на ній розігрували прем’єру спектаклю одного відомого режисера. Іда краєм вуха чула анонс і залишилась подивитись. Більшість присутніх були захоплені тим, що відбувалось на сцені, але Іді воно здалось аж занадто концептуальним, тож вона покинула площу і вирішила пошукати, де можна оновити свій напій. І, заодно, планувала знайти когось зі своїх нових родичів. В корсеті було важко дихати цього серпневого задушливого вечора, а у незручних туфлях було важко йти. Тож Іда рухалась зі швидкістю слимака і тішилась, що хтось додумався розігнати комарів і хоча б вони не дошкуляють.
Дійшовши до вигину доріжки, який, як їй здавалось, вів до столів зі закусками, Іда наткнулась на компанію знайомих. І одразу зрозуміла, що поспішила зі своїми висновками про комарів. Хоча, оці і гірше будуть.
Іда хотіла їх обійти по широкій дузі, заховавшись між деревами, але її вже окликнули:
– Ей, це ж Ковальська!
Іда глибоко видихнула, розправила плечі і начіпила найсолодшу посмішку, все ж підходячи до компанії.
– Таки ти, Ковальська, а я думав, що обізнався. – Гигикнув високий і доволі добре складений чоловік зі сережками в обох вухах. – Чи ти тепер Калиновська? Чув про вашу щасливу подію.
– Все ще Ковальська, Євгене. Не планую змінювати прізвище. – Іда посміхнулась чоловіку і роздивлялась решту компанії.
Окрім Євгена, який був однокласником Сергія, тут були ще два хлопці, яких Іда не знала, або просто не могла впізнати. Компанію їм складали двоє дівчат. І, найнеприємніше, одна з них була Ідиною колишньою подругою. Іда посміхнулась ще ширше, показуючи зуби. Це буде весело.
– Ти сама? – Обізвався найнижчий з чоловіків, і Іда лише за голосом змогла упізнати Володьку Рівного, молодшого брата однієї з її однокласниць.
Що ж, цікава вимальовувалась компанія: двоє з трьох чоловіків раніше були не те щоб покидьками, але не особливо популярними людьми в їх колі. Що ж тоді в їх компанії забула Марія, яка завжди шукала тих, з ким було вигідніше дружити?
– Так, Сергій спізнюється. Вирішила прогулятися і роздивитись все. Не була ще тут після повернення. – Іда похитала порожнім бокалом.
Рівний помітив це і поспішив принести їй новий напій зі столу неподалік. Іда подякувала. Зайшла невимушено розмова про новини у житті кожного з присутніх і на Іду посипалися уже звичні питання.
– Чесно кажучи, ми і не думали, що Калиновський одружиться цього року. – Задумливо потягнула Марія. – На всіх заходах від був сам і навіть танцював з дівчатами. І, пам’ятаю, бачила його у клубі раз чи двічі цієї весни.
– Я не була готова повернутись до нашого кола. – Солодко промовила Іда. – З батьком все було так не певно. То що ж мені було забороняти веселитися Сергієві? Це було б дуже не чесно. Тим більше, що мій графік роботи погано поєднується з вечірніми заходами.
– От і я не розумію, нащо тобі було сваритись зі сім’єю, щоб потім працювати де? У приймальному? Це ж треба спілкуватись зі всяким збродом. – гидливо скривилась Марія.
– Я вибрала це, щоб зрозуміти чого я варта сама по собі і що я зможу досягти, коли матиму можливості. – Іда хмикнула, похитуючи бокал і насолоджуючись грою світла у напої. – Для мене не достатньо бути додатком до батькових грошей або статусу чоловіка. Я хочу бути статусом.
Це була велика помилка з боку Іди – виставити на огляд праву руку.
– Не бачу твоєї каблучки? – Жадно впилась в Іду поглядом Марія. – Посварились і ти її повернула, бо не хочеш бути додатком до чоловіка?
Іда не встигла відповісти. Їх перервали неспішні кроки в Іди за спиною. За мить на її плечі опустилися великі теплі долоні і притягнули до грудей чоловіка. Він нахилився і поцілував Іду, шкрябаючи її шкіру свіжою щетиною. Іда підняла голову – поряд посміхався Сергій.
– Ось ти де. Телефон знову на беззвучному? Довелось побігати, шукаючи тебе. – З цими словами Сергій вийняв щось з внутрішньої кишені свого темно-синього піджака і хутко натягнув їй на підмізинний палець. – Ти знову забула каблучки на раковині, мій Раю.
І він знову поцілував її, не дозволяючи розгледіти власну руку. А тоді повернувся до присутніх, нарешті звертаючи на них увагу:
– Вечір добрий, друзі! Дякую, що розважили мою дружину до мого приходу. А зараз мусимо вас покинути – треба привітатись з організаторами.
З цими словами він взяв Іду за руку і повів доріжкою геть від цих людей. Коли неприємна компанія сховалася за деревами, Іда видихнула і перехилила бокал під найближче дерево.
– Ніколи не п’ю і не їм те, що побувало в руках інших людей і я не бачила його хоч секунду. – Пояснила Іда у відповідь на запитальний погляд Сергія. – Зупинись на хвильку, будь ласка.
Сергій виконав її бажання. Вони зупинились прямо під високим ліхтарем. Іда витягнула праву руку до теплого жовтого світла, щоб краще роздивитись каблучку на своєму пальці. Центральний камінець кольору свіжої венозної крові в огранці «маркіз» переливався на гранях м’яким рожевим відблиском, а маленькі діаманти, схожі на зоряний пил, загадково мерехтіли. Золоті гілочки формували облямівку з листочками, нагадуючи трояндовий кущ. Кільце було не одне. Під ним ховались ще одне, простіше. Зовсім тонке, лише з розсипом дрібних діамантів, воно повторювало силует першого. Іда здивовано поглянула на Сергія.
– У тебе має бути і обручка, чи не так? – Криво посміхнувся Сергій.
– Як щодо твоєї обручки?
Сергій підняв вгору свою праву руку, в якій все ще міцно тримав Ідину лівицю. На його безіменному пальці виблискувало просте золоте кільце, в центрі якого привертав увагу крихітний червоний камінчик. Такий же, як у її каблучки.
– Це рубіни? – Іда все ще роздивлялась і не дозволяла йому опустити руку.
– Рубеліти.
Іда кивнула, приймаючи відповідь. Вона ніколи не задумувалась, який тип каблучки вона хотіла б отримати на заручини. Мабуть тому, що ніколи не було поряд людини, з якою хотілося б такого майбутнього. І от зараз, її фальшивий чоловік подарував їй те, що ідеально вписувалось в її невиражені мрії. І Іда зрозуміла, що вже ніколи не зможе погодитись на щось менше.
Вона відпустила Сергієву руку, мазнувши пальцями по його обручці. На хвильку в голові промайнула думка: як би це було, якби вона сама вдягла її йому на палець. Іда відігнала від себе цю неймовірно солодку але недоречну фантазію і дозволила себе провести до скупчення людей біля однієї з альтанок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!