15.
Решта тижня пройшла дуже одноманітно. Іда і незчулась, як закінчився лікарняний.
Зранку, пакуючи робочі речі в багажник машини, Іда обдумувала дивну річ: вихід на роботу відчувався, як щось з іншого життя. Так дивно, як кардинально може все змінитись буквально за кілька днів!
Її авто так і не доставили. Іда підозрювала, що це тихий саботаж від Сергія. За потреби вона користувалась другим авто Сергія. Але височенний тонований джип – зовсім не те, що додавало би їй впевненості.
Сергій знову повернувся над ранок. Скритно позіхав собі у руку і намагався не показувати долоні. Іда закотила очі і просто принесла аптечку, щоб обробити збиті кісточки на руках. І щоб віддячити їй, Сергій вигнав для неї машину з гаражу на під’їзну доріжку. Хоч Іда була би більше вдячна, якби їй віддали її авто.
Дорогою до лікарні, зосереджуючись на дорозі, Іда ловила себе на думці, що події ніби завмерли і стало дуже тихо. Не було новин про ТОВ «Оріон», ніхто не згадував про батькове отруєння і навіть Вадим її не турбував.
Вона двічі робила вилазки в місто разом з Оленою, але, знову ж таки, ніхто до них не підходив і не турбував питаннями про поспішне заміжжя. Іда почала відверто хвилюватись.
На парковці для персоналу біля лікарні її авто спричинило ажіотаж серед колег. Сама Іда, яка ніколи особливо не цікавилася марками авто, не могла зрозуміти, як шматок заліза з двигуном може викликати такі емоції.
Змінивши одяг в роздягальні, Іда з деяким острахом заходила в ординаторську. Як виявилось – не дарма.
Там, спершись дупою об її стіл, чекав Олег.
Іда зовсім забула, що їх зміни знову співпали і не встигла нормально підготуватися до цієї розмови.
– Лікарю Ковальська, добридень! – Олег схилив голову на бік і криво посміхнувся.
Сьогодні його волосся стирчало ще більше, певне на укладку пішло не мало часу.
– І тобі добрий день. – Іда голосно видихнула і пожбурила сумку на свій стілець. – Давай, викладай.
– Чому ти вирішила, що мені є що сказати?
– А я помилилась? Окей, тоді я пішла. – Іда пристебнула ідентифікатор на медичний костюм і взяла зі своєї шухляди фонендоскоп. – Піду привітаюсь з дівчатами і прийму зміну.
Вона вже вхопилась за ручку дверей, коли Олег гукнув її з-за спини:
– Невже важко було сказати, що ти заміжня? Ну, щоб я не почувався повним придурком, коли побачив твої документи?
– У мене не було можливості тобі сказати, бо ми зареєстрували шлюб всього за кілька днів до похорону батька. – Іда повернулась і поглянула йому в очі. – Та й ти більшою мірою з мене тягнув прикол, ніж реально підбирав клинці.
– Але я вважав нас, по крайній мірі, друзями. Хіба друг не мав би бути в курсі, що ти з кимось зустрічається і готуєшся до весілля? Ну, щоб не приставати до тебе в коридорах лікарні на очах купи людей.
– Добре, наступного разу обов’язково повідомлю тобі, коли почну з кимось зустрічатися чи зберусь заміж.
– Наступного разу? – Олег злегка очманів.
– Перший чоловік – молочний чоловік. – Хмикнула Іда і пішла геть, залишивши Олега у ступорі.
Робоча зміна проходила як зазвичай: періоди спокою, коли можна було заповнити документацію, змінювались хвилями напливу пацієнтів, коли не було можливості навіть сходити в туалет.
А ще, Іда цілісінький день збирала компліменти своєму новому стилю. Єдиним, хто залишився не в захваті, був завідувач відділення, який щось бурмотів про руду бестію.
Серед затишшя раннього вечора перед звичним нічним напливом, Іда знову сіла за комп’ютер, обробляючи документи. Олег стирчав у травмпункті, приймаючи чергового екстримала-самокатчика, медсестри пішли готуватись до нічної зміни, тож у ординаторській було порожньо.
Телефон Іди завібрував, оголошуючи про вхідне повідомлення.
«Ти маєш хвильку? Можна тобі подзвонити?» – Повідомлення від Сергія було дуже тактовним.
Іда сама зателефонувала йому.
– Тебе чекає підстава від моєї мами. – Без привітань почав Сергій. – Одразу кажу: я дізнався щойно і участі в змові не брав.
– Ти про що, яка підстава?
– Підстава? Ти вже кудись влипла, Ковальська? – В ординаторську ввалився Олег.
Іда цикнула на нього, та Сергій уже почув:
– Хто це там у тебе?
– Колега. Давай, не відволікайся! – Іда повернулась до розмови. – Що задумала твоя мама?
– Вона запросила своїх подружок на вечерю в тому новому ресторані на даху лікарні. І збирається похвалитись новою невісткою.
– Трясця!
– Тому, мій Раю, будь готова. – Промуркотів Сергій в трубку і завершив дзвінок.
Іда відчула, що червоніє. Рокочучий голос Сергія, коли він називав її Раєм, лоскотав вухо.
– Це так солодко у молодят! – Олег вдавав, що ригає.
Іда не встигла йому відповісти бо знову завібрував телефон – цього разу це був дзвінок від Олени.
Інформація від Сергія була ідеально точною – Олена кликала її на вечерю зі своїми подругами. Відмовитись не було можливості. Іда замнулась.
– Іди вже. Зі свекрухою краще ладнати. Якщо буде наплив – я скину виклик на пейджер. – Олег махнув рукою, переміщаючись за свій стіл. – Але з тебе кава! І з того ж ресторану.
Іда склала вказівний і великий пальці в знак «окей» і поспішила до ліфта, на ходу поправляючи волосся. В дзеркалі ліфта вона швидко оглянула форму на предмет чужих біологічних виділень, і вирішила, що виглядає нормально. Ну як для людини, яка щойно відчергувала день у приймальному відділенні найбільшої міської лікарні.
В ресторані було досить людно. Між безлічі людей, які займали майже всі столики, неможливо було знайти поглядом Олену. За те погляд постійно зачіпався за білі халати. Іді довелось зателефонувати свекрусі.
Підняту вгору руку, яка закликала її підійти ближче, Іда помітила біля дальнього вікна.
За невеличким столиком, в укритті розлогого фікуса, на комфортних диванчиках розмістились п’ятеро дам.
Олена піднялась, щоб привітатися з нею і одночасно, щоб її представити:
– Мої любі, дозвольте вас познайомити! Це моя нова невістка, дружина Сергійка - Іраїда. А це, – Олена обвела рукою присутніх, – мої давні подруги. Можливо ти їх пам’ятаєш, але краще представлю ще раз: Жанна Новацька, Оксана Мигаль, Анна Руданська і Олеся Дорошенко.
Жінки кивком вітали Іду, коли Олена називала їх імена. Олена казала правду – з ними усіма вона уже зустрічалась в дитинстві. Але це було так давно, що вартувало оновити знайомство.
Вони залишили місце для Іди поряд з Оленою, дали кілька секунд, щоб влаштуватись зручніше і почали допит. Бо по-іншому назвати це нескінченне бомбардування найрізноманітнішими питаннями назвати не можна було.
Їх цікавило все: як вони зі Сергієм знову зустрілись, чому не афішували стосунки, як вона помирилась із батьком, їх плани на майбутнє і ще сто тисяч інших дурних питань.
– А все-таки, як Сергійко освідчився? – Обережно поїдаючи ложкою холодний десерт з морозива, поцікавитись Жанна. – Він ніколи не був схожий на романтика.
– Можливо і не схожий, але він зробив все, щоб це було комфортно для мене. – Посміхнулась Іда.
Вона заготовила найбезпечнішу брехню, щодо освідчення, яку ніхто не зможе ні підтвердити, ні спростувати:
– Він підготував мені сюрприз в моїй орендованій квартирі. – Іда посміхнулась, ніби пригадуючи той хвилюючий момент. – Багато квітів, шампанське і наша улюблена музика.
– А де ж каблучка? Не сподобалась тобі? – Жанна недовірливо підняла брову.
Іда помітила, як поруч з нею напружилась Олена. Вона ж нагадувала їм про деталі!
– О, навіть якби не сподобалась, я б не посміла образити Сергія, показавши це. – Іда додала сором’язливості своєму голосу. – Вона чарівна, насправді. Як і обручка. Але при роботі з пацієнтами нам не дозволені прикраси. Та і не дуже зручно працювати – каблучки рвуть рукавички.
– Тому тобі і треба покинути таку роботу. Ну або перейти у відділення, де ти будеш лише консультувати. – Наполегливо вставила Олеся.
– Взагалі, краще звільнитись зовсім! – Наполягала Жанна. – Ось погляньте не любу Христинку! Скільки вони вже одружені з Богданом? Десять років, або щось близько того? І в них досі нема дітей, бо вона постійно зайнята у своїй галереї. Я вважаю, Оленко, що тобі варто бути суворішою зі своєю сім’єю, а то внуків не дочекаєшся! Дівчата ж не одружені ще?
– Я маю забагато іншого клопоту, щоб ще хвилюватись про сім’ї моїх дорослих дітей. – Олена плавним рухом поставила чашку з зеленим чаєм на блюдце. – Тим більше, що я не пам’ятаю, щоб безробіття комусь допомогло швидше народити дітей. Моя люба хресниця Віка ніколи в житті не працювала, але це їй не допомогло, еге ж?
– Вікторії не допомогла навіть триразова зміна офіційного чоловіка, але мова не про те! У мене ще три дочки і жодна з них не працює. – Засяяла Жанна. – І у мене уже п’ятеро внуків.
– Але...
Почалась дискусія, в якій Іда зовсім не хотіла брати участі. Вона на хвильку відлучилась, щоб зробити замовлення на каву для Олега, і, подумавши хвильку, додала ще дещо. Розрахувавшись, вона повернулась до столу, де дискусія по-троху перетворювалась на балаган.
– Я би хотіла ще запитати у вас поради, поки ще маю хвильку часу. Можна? – Іда точно знала, якщо ти питаєш чиюсь думку, навіть якщо вона тобі абсолютно не важлива, - ти миттю подобаєшся людям трохи більше.
Матрони схвально закивали. Якщо вони в чомусь і відчували себе чемпіонами – це точно було у роздаванні порад.
– Ми плануємо організувати гарне весілля наступного літа, коли закінчиться траур за татом. – Іда схилила голову, вдаючи ніби сумує. – Я була би вдячна за контакти весільних організаторів і все таке інше. Звісно, свекруня і Христина допоможуть. Але їх останнє весілля було так давно! Ще до війни. Тепер все дуже змінилось.
Звісно, Іда поняття зеленого не мала, коли було весілля Христини і Богдана. Але Жанна обмовилась щось про десять років і Іда склала все до купи, формуючи власну брехню.
Звичайно вельмишановні пані були раді допомогти. Звичайно вони надішлють їй контакти всіх важливих осіб. Звичайно ж Іда запросить їх зі сім’ями на торжество? Аякже.
– Чи є у когось з вас добре знайомий священник? – Закинула нову вудочку Іда.
– Навіщо тобі, ви ж уже повінчалися? – Оксана і Анна здивовано переглянулись.
– Ми подумуємо, щоб провести повторне вінчання з купою гостей. – На ходу сплітала Іда. – Але потрібна надійна людина, яка згодиться на таке. Це ж ніби заборонено?
– Ммм, у мене є племінник, – задумливо почала Анна, – він поки ще звичайний священник церкві, але скоро стане настоятелем...
– Буду вам дуже вдячна, якщо ви організуєте нам зустріч.
Анна погодилась.
Пейджер Іди заблимав вчасно, викликаючи її у відділення. Тепер вона могла покинути прискіпливу компанію без зайвих питань. Прощаючись, Іда помітила, що Олена залишилась задоволена проведеною зустріччю.
У відділенні панував контрольований хаос – швидка доставила постраждалих у аварії автомобіля і мотоцикла. Іда закинула пакети з ресторану в ординаторську і поспішила на підмогу колегам.
Коли вони нарешті змогли надати допомогу всім постраждалим і перевести їх до профільних відділень, було уже далеко за північ.
Іда роздала замовлену з ресторану їжу колегам, щоб підбадьорити. Правда кава була уже холодна. Але, працюючи в медицині, рідко вдається смакувати її гарячою.
Над ранок, коли все ж вдалося перевести дух і навіть трішки задрімати на кушетці, Іда зловила себе на думці, що все проходить не так і погано.
Вчора медсестри активно випитували її про чоловіка і весілля, і їй знову довелось брехати. Але, оскільки дівчата були більш безпосередніми і менш наполегливими, їх питання наштовхнули Іду на ряд проблем: фото – у них зі Сергієм не було жодного спільного і це виглядало дуже дивно; і документи у відділ кадрів – виявляється, про зміну сімейного статусу треба повідомляти на роботі.
Це все потребувало уваги і найшвидшого вирішення.
Зранку, коли Іда уже виходила на парковку, її телефон завібрував. Прийшло повідомлення від Вадима:
«Патологоанатом, якого ми притиснули, зміг відновити деякі дані по розтину. А дещо – просто згадав. Коротше, Сома довгий час годували чимось, що зветься серцевим глікозидом, і в кінці перевищили дозу.»
Іда заклякла посеред проходу. Щоб довгий час давати батьку такий препарат – треба було щоб людина постійно з ним контактувала. Ба більше – препарати цієї групи мають гіркий смак і залишають неприємний присмак. Їх не можливо непомітно підкласти. Тож або їх призначив лікар, а любий татусь приймав неправильно, або батько, з довіри до вбивці, самостійно приймав невідомий йому препарат.
І зараз у Іди було лише двоє підозрюваних: Вадим і Ірина, батькова коханка останніх кілька років.
На парковці, спершись об капот її позиченої машини, курив Сергій. Побачивши Іду, він погасив сигарету і потягнувся за її сумкою, щоб покласти на заднє сидіння.
– Доброго ранку, мій Раю. – Він притягнув її до себе і чмокнув за вушком.
Іда знітилась, не розуміючи що відбувається. Поряд хтось хмикнув. Вона поглянула через плече, все ще знаходячись в Сергієвих обіймах. На сусідньому місці пакувався у своє авто Олег. Іда і не помітила, коли він теж вийшов з лікарні.
– Як я і казав – молодята вже аж дуже солоденькі. – Олег випростався і протягнув руку Сергієві. – Олег Чернявський, травматолог. Найчастіший напарник Іди на чергуваннях.
– Що ж, приємно познайомитися з людиною, яка на кілька ночей на місяць краде мою дружину. Сергій Калиновський. – Він хмикнув і потиснув протягнуту руку.
І, в той же час, притягнув Іду ще ближче до себе. Продовжуючи розмову, Сергій легко пестив великим пальцем, ніби виводячи узори на Ідиній талії. Це не залишилось поза увагою Олега, який намагався тепер дивитись куди завгодно, тільки не на них.
– Це не я її у тебе краду – це медицина! – Трохи нервово реготнув Олег.
– Мені абсолютно не подобається, що ви ведете себе як два надуті півні. – Тяжко зітхнула Іда і вивільнилась з обіймів Сергія. – Бувай, Олеже! До наступної зміни.
Іда відчинила пасажирські двері:
– Солодусику, ти поведеш? Чи ти приїхав своїм авто?
– Поведу. – Сергій зачинив за нею двері і, обійшовши авто, примостився на водійське місце.
– Нащо приїхав? – Іда почекала поки він налаштує під себе крісло і кермо, а тоді пристебнулась і розслабилась.
– Вадим тобі уже сказав?
– Так. – Кивнула Іда не розплющуючи очей. – Треба перевірити, чи не призначав йому кардіолог препарату з подібною дією.
– Не призначав. – Сергій виїхав на вулицю зі жвавим рухом і вклинився в ряд машин, що прямували на об’їздну. – Вадим уже зв’язався з лікарем, який був довіреною особою Сома. Він зазначив, що при останньому огляді старий почував себе погано і йому рекомендували госпіталізацію, але він відмовився. Препарати додому призначили хіба типу вітамінів і рекомендували спокій.
– Тобто серед його оточення завівся пацюк. – Іда відкрила очі і випрямилась. – Хто?
– На це цікаве питання, ми мусимо знайти відповідь, Інтуїціє.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!