КРИМСЬКА ЕЛЕГІЯ

Гойдає море у нестямі власні хвилі, В сльозах солоних тонуть биті береги, Мій любий Криме, ми колись були щасливі, Тепер поглянь, яка розруха навкруги. Зчорніли води і посохли трави ранні, Спустіли пляжі гомінливі та рясні І в небі сонце не червоне, а багряне Живою раною кривавить по мені. Підступний вітер заколисує утому, Мостів над пеклом поназводили чорти, Мій рідний Криме, повертаймося додому, Бо тільки вдома можна щастя віднайти!