1

- Нажаль, це найближчий час, на коли можна викликати майстра. Ви ж самі розумієте, сезон відпусток… Але я запевняю вас, якщо раптом знайдеться вільне вікно, ми вам обов’язково зателефонуємо. Дякуємо, що обрали нашу компанію!

Аліна зі злостю жбурнула телефон на диван. Чорт би побрав той день, коли вона вирішила обрати їхню компанію. Півтора тижні! Да вона тут живцем зажариться за цей час в такій жарі! Йшла середина літа, і її маленька квартирка на останньому поверсі перетворилася в справжній філіал пекла на землі. Вона із розпаччю оглянула майже пусту кімнату. Ані світлі обої кольору шампань, модного ще колись за часів її прабабки, ані темна протисонячна захисна плівка на вікнах, що обіцяла «зменшення температури в оселі одразу на 7 градусів», - ніщо не спасало від невмолимого липневого сонця. Потертий диван, сором’язливо накритий ковдрою, здавалося, весь просяк потом. «Стражданнями численних поколінь, безславно полігших на ньому від задухи», - подумала про себе Аліна, і тряхнула головою. «Окей, не драматизуй. Лише півтора тижні, і ти врятована.» Вона відклала старенький ноут і з видихом сповзла на підлогу. Припідняла з плеч волосся і, розтягнувшись на потрісканих потертих дошках, підставила спітнілу шию під струю повітря з-під вентилятора. Над нею, на стелі, неспішно погойдувався на павутинні павук. На дивані стомлено гудів старий ноут.

Два тижні тому цей ноут раптом здивовано зойкнув і затих. «Перегрівся», - резюмував однокласник Олег. Він знався на комп’ютерах і по старій дружбі згодився полагодити його безкоштовно, але попередив: в таких температурах техніка працювати не буде, він зламається знову. Без ноуту Аліна не зможе працювати, а значить, прощавай навіть ті невеличкі, але стабільні гроші, що вона таки отримує від своєї контори. Тому вона розпакувала заначку і, скриплячи зубами, таки купила кондиціонер - найдешевший, що змогла знайти на ринку. Два тижні вона ледь не молилася на новий апарат. Здавалося, життя нарешті потроху починає налагоджуватися, коли вчора, прокинувшись зранку, побачила на підлозі під новеньким сяюче-білим кондиціонером величезну калюжу. Годі й казати, що про життєдайну прохолоду можна було забути.

Виявилося, що в кондиціонерах Олег нічогесенько не розуміє. Прийшлося дзвонити в службу обслуговування компанії, що продала їй це чудо техніки. А там, бачите, сезон відпусток. І привіт, ще півтора тижні літнього пекла.

«А може, й мені ото взяти відпустку на півтора тижні?» - роздумувала Аліна, ліниво спостерігаючи за мухою, що поважно крокувала стелею прямісінько в пастку павука. «Гуляла б собі парками, засмагала б біля озера. Що ж це за літо, що в чотирьох стінах цілими днями жаритись…» У скронях відбивали ритм маленькі молоточки. Крапля поту повільно котилася по шиї. З дивану роздавалось монотонне гудіння ноутбука. «Книжку б якусь нарешті почитала…» Очі мимоволі заплющилися, і Аліна провалилася в сон.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.