Химера

Світорада з борту квінджета уважно спостерігала, як десантна група дісталася ділянки, де стрімка стіна кільцевого пасма, зведеного навколо станції «Таркат-5», ставала рівною та гладкою. Бійці чітко й без зайвої метушні забивали клини в скельну породу, готуючись скинути вниз троси. Довжини кожного каната мало вистачити приблизно до половини спуску, а далі бійцям належало закріпитися на проміжній точці, зафіксувати там страхувальні кінці, дочекатися, поки нагорі перерубають основні троси, і лише після цього продовжити шлях до підніжжя скелі.

Задум був украй ризикованим, особливо з огляду на те, що особливими навичками альпінізму ніхто в загоні не володів. Проте позначити свою присутність усередині кільцевого пасма ревом двигунів квінджета було значно небезпечніше. Варіант проникнення, запропонований Світорадою, ухвалили одностайно, і тепер глава клану Сота із завмиранням серця спостерігала збоку за втіленням свого задуму.

Четверо воїнів уже успішно закріпилися на середині захисного бар’єра. П’ятий десантник розпочав спуск і незабаром благополучно дістався основної групи. Хлопець забив клини в скелю, застрахувався та відчепився від основного карабіна. Але щойно вся вага бійця разом зі спорядженням повністю перенеслася на нову точку опори, кріплення, вбите в скелю, не витримало. Із моторошним скреготом його вирвало з породи, і солдат каменем полетів униз.

Світорада бачила, як боєць відчайдушно розмахує руками, намагаючись ухопитися за кінець троса, що вислизав, але пальці лише безпорадно ковзали повітрям. Вона на мить уявила його сповнені жаху очі й подумки вразилася неймовірній витримці чоловіка: за всі секунди падіння він не проронив ані звуку, до самого кінця намагаючись зберегти в таємниці присутність групи на об’єкті.

На мить усі завмерли, приголомшені цією раптовою трагедією. Та завдання ніхо не скасовував — спуск тривав. Останній із бійців, що залишався нагорі, з’їхав до групи, яка застигла на проміжній позиції, ще раз перевірив страхування й подав знак, що трос тепер закріплений надійно. Згори перерубали канати, і десантники один за одним здійснили завершальний спуск аж до самої землі.

Шансів вижити після падіння з такої колосальної висоти в їхнього товариша не було, але, опинившись унизу, бійці насамперед кинулися до тіла. Переконавшись, що хлопець мертвий, вони мовчки заплющили йому очі, забрали зброю з боєкомплектом і лише після цього рушили до входу на дослідницьку станцію.

За той час, поки загін діставався входу, десантник, який залишився на вершині скелі, благополучно повернувся на борт завислого квінджета. Кара негайно підняла машину над кільцевим пасмом. Боєць із відкритого люка скинув униз два невеликі автоматичні передавачі й активував загадковий сигнал, зчитаний Янусом із кристалів Фороса, — саме тієї миті, коли група під командуванням Тирана переступала поріг дослідницької станції «Таркат-5».