Химера

— Двері з шипінням розсунулися, і до тісного приміщення кімнати для допитів увійшли п’ятеро. Усі — у формі Зоряного Флоту, на чолі з начальником відділку Салушкіним. Для інспектора Кастідіса кімната вмить ніби потемніла — недобре передчуття колючим клубком заворушилося в душі вартового порядку. За роки служби він навчився довіряти подібним відчуттям і зараз уже розумів: звичайною перевіркою цей візит точно не закінчиться.

— Ось це вона, Шарлотта Ріхтер, — промовив Салушкін, вказавши рукою на дівчину, що сиділа на стільці.

Шарлотта перелякано відсунулася на самий край сидіння, трохи перегнулася через стіл і ледь чутним шепотом запитала інспектора:

— Я ще щось накоїла?..

— Зараз і дізнаємося, — так само тихо відповів Кастідіс, із дедалі більшим інтересом розглядаючи непроханих гостей.

Колону очолювали двоє бійців спецпідрозділу у важкому спорядженні, за ними йшов сивочолий полковник, а замикала процесію смаглява, доволі вродлива темноволоса дівчина. На її кітелі Зоряного Флоту не було жодних знаків розрізнення, та й форма сиділа якось дивно. Розмір начебто її, але Кастідіса не полишало відчуття, що ця гостя звикла до зовсім іншого військового однострою.

І щось підказувало інспекторові: за цим безликим сукном ховається еліта. Уже надто впевнено, по-хижому трималася незнайомка. Вона не розглядала приміщення, не вивчала присутніх і взагалі не справляла враження людини, якій потрібно щось комусь доводити. Судячи з затягнутої мовчанки, саме вона тут була головною.

— У чому її звинувачують? — сухо запитала гостя, майже не дивлячись на Шарлотту.

Інспектор мовчки простягнув іще не підписаний протокол допиту й, ледь усміхнувшись, додав:

— Та так, дрібниці. Роки на три умовно або до року реального ув’язнення.

Лекса взяла інфопланшет. На кілька секунд у кімнаті для допитів запала майже цілковита тиша. Навіть Шарлотта перестала йорзати на стільці й тривожно спостерігала за тим, що відбувалося.

Поки гостя пробігала очима рядки, що описували нічні пригоди Шарлотти, на її губах мимоволі з’явилася ледь помітна усмішка. Кастідіс упіймав себе на думці, що ця усмішка їй напрочуд пасує.

— Ми її забираємо, — тоном, що не допускав жодних заперечень, відрізала гостя, повертаючи планшет.

— Зачекайте, так справи не робляться... — почав було протестувати інспектор, підводячись із місця.

Але полковник, який прийшов разом із Лексою, ступив уперед і наполегливо простягнув Салушкіну документ із наказом.

— Це питання національної безпеки, інспекторе. Дівчина йде з нами.

Салушкін швидко пробіг очима документ. Вираз його обличчя помітно змінився, а будь-які спроби сперечатися зникли самі собою.

Коротко кивнувши бійцям спецпідрозділу, він кинув:

— Добре. Забирайте.

— Зачекайте, — зупинила оперативників Лекса.

Вона повернулася до Шарлотти Ріхтер і вже м’якшим, діловим тоном додала:

— Вам необхідний сексуальний партнер для спарювання?

— Що?! — одночасно вихопилося у Шарлотти та інспектора Кастідіса.

На кілька секунд у кімнаті для допитів запала тиша.

— Повторюю запитання, — повільно, з розстановкою промовила Лекса, ніби зачитувала технічну інструкцію. — Чоловік, через якого ви тут опинилися... Для задоволення ваших сексуальних потреб він вам необхідний?

— Та ні! Дякую, не треба, — швидко відкарбувала Шарлотта.

На секунду замислившись, вона лукаво додала:

— Якщо вже брати, то кращого.

Дівчина якось дивно, примружившись, глянула на інспектора й усміхнулася:

— От його, наприклад.

Цього разу дружне «Що?!» пролунало в кімнаті для допитів уже від зовсім іншого дуету — тепер в унісон вигукнули інспектор Кастідіс і начальник відділку.

— Добре, — незворушно кивнула Лекса й перевела погляд на інспектора. — Збирайтеся. Ви теж підете з нами.

— Та з якого це... — почав було Кастідіс, але миттєво урвався.

Прямо йому в лоб дивився холодний ствол пістолета, який Лекса вихопила блискавичним, майже невловимим рухом.

Кастідіс навіть не зрозумів, у який саме момент зброя опинилася в її руці. Професійний досвід підказував йому лише одне: якби незнайомка захотіла вистрілити, часу на реакцію в нього просто не залишилося б.

— На Шарлотту Ріхтер чекає дуже важлива й відповідальна робота, — крижаним тоном пояснила гостя. — І якщо для її успішного виконання їй потрібен партнер для спарювання у вашій особі, ви будете зобов’язані задовольнити всі, я підкреслюю — усі її сексуальні фантазії. Вам зрозуміло, про що я говорю?

Інспектор Кастідіс не відповів. Він навіть дихати перестав, завмерши на місці. А ось Шарлотта, у якої від подиву спершу лише беззвучно відкривався й закривався рот, нарешті повернула собі дар мови.

Ледве стримуючи сміх, що підступав, вона випалила:

— Та я пожартувала! Ви чого?

— Ви впевнені? — Лекса навіть не повернула голови, усе ще тримаючи Кастідіса на прицілі.

— Впевнена! Впевнена! — забурмотіла Шарлотта, замахавши руками. — Якщо виникне потреба, я якось сама знайду собі чоловіка.

— Як забажаєте, — Лекса плавно опустила зброю й уже тихіше скомандувала: — Тоді на вихід.

Шарлотта Ріхтер остаточно переконалася, що це ніякий не арешт. Пропрацювавши останні десять років у державних лабораторіях на Леді, вона чудово розуміла, як влаштована система. По неї прийшли потенційні — і до того ж дуже впливові — роботодавці.

А якщо так, за цю пропозицію треба хапатися обома руками. Вона гарантувала і стабільний заробіток, і надійний захист від тюремного ув’язнення.

Виходячи з поліцейської дільниці під конвоєм мовчазних бійців спецпризначення, Шарлотта Ріхтер чітко усвідомлювала: просто зараз у неї починається зовсім нове життя.