Зміст
  • Пролог
  • Пригода Перша. Дівочі посиденьки - 1. Гендерна кріза
  • 2. Шукачка пригод
  • 3. Тікай з городу!
  • 4. Жертва обставин
  • 5. Темне волохате ЩОСЬ
  • 6. Дзеркальна пастка
  • 7. Перший хлопець на селі
  • 8. Іменем залізних бікіні!
  • 9. Не за планом
  • 10. Аста ла віста, бейбі!
  • Пригода 2. Буферна зона - 1. Поява богині
  • 2. Айдол
  • 3. Возз'єднання родини
  • 4. Рояль в кущах
  • 5. Скаржтеся на це своєму депутатові
  • 6. Пан або пропав
  • 7. Goodbye, Moonmen
  • Пригода 3. Велика та жахлива - 1. Маски та ролі
  • 2. Врятувати рядового Пампушку
  • 3. Резиденція зла
  • 4. Конфлікт самців
  • 5. Нова пані старої столиці
  • 6. Примарні спогади
  • Пригода 4. Ох вже ці магічні академії! - 1. Світло науки
  • 2. Педагогічний талант
  • 3. Ціна знань
  • 4. Біжи, ельфе, біжи!
  • Пригода 5. Звездарик - 1. Мотиви та рішення
  • 2. Космічна одіссея
  • 3. А за журбинкою журбинка
  • 4. Броунівський рух
  • 5. Машина судного дня
  • 6. Алконафти
  • 7. Імперія завдає удару у відповідь
  • 8. Невідома довбана ХРІНЬ
  • 9. Найзліші злодіяння злого двійника
  • 10. Чорна дірюка
  • 11. Хуйло і в космосі хуйло
  • 12. Задірюківські ліберальні опозиціонери
  • 13. Скільки кацапові унітаз не показуй — все одно куди попало сратиме
  • Пригода 6. Недоліки досконалості - 1. Пропозиція, від якої неможливо відмовитися
  • 2. Прихована загроза
  • 3. Корпорація змов
  • 4. Відволікаючий маневр
  • Пригода 7. Мізки! - 1. Вони «просто заблуділісь на учєніях!»
  • 2. Видіння
  • 3. Апокаліптична сюїта
  • 4. Дзеркальник
  • 5. Кара божа
  • 6. Шукачі мізків
  • Пригода 8. Мультивсесвіт божевілля - 1. Тиха стежка
  • 2. Срака наближається
  • 3. Журба та бентега
  • 4. Набутий героїзм
  • 5. Рибка до рибалки пливе
  • 6. Яке їхало, таке й здибало
  • 7. Пан або пропав
  • Епілог
  • 9. Не за планом

    Коли ми до кінця наступного дня дістались пункту призначення, перед нами постало нелегке питання: і що тепер робити далі? Як потрапити до палацу, і тим паче — дістатися дзеркала? Обстановка, судячи з усього, була значно складнішою, ніж ми уявляли, тому розраховувати на легку перемогу не варто.

    Влайд, звісно, насамперед порвався в рідній бордель — падати на коліна перед його адміністраторкою і слізно благати взяти його назад. Але Міла, та й всі ми, були в цьому питанні непохитні: тільки після того, як ми покинемо цей світ через дзеркало. Тож альфа-самцеві залишалося тяжко зітхнути й погодитися на такі умови.

    — День-два переживу, — пробурчав він, переконуючи сам себе в тому, що може потерпіти. Врешті, до столиці він дістався, а решта — деталі.

    Обдумуючи подальший план дій, ми причаїлися в таверні неподалік від міської брами. Грошей у нас з собою було катастрофічно мало — плануючи втечу, Міла не додумалась як слід ними запастися. Тож наїстися від пуза нам не світило. Хоча і в цьому, зізнаюся, були свої плюси: якщо зважити на запах, що долинав від наїдків, поглинання оцього от всього у великих кількостях могло закінчитися, в кращому разі, окупацією найближчого сральника щонайменше на добу.

    Розробка плану втечі протікала мляво, наче недоїдений свинями позавчорашній москальський труп в стічній канаві. Ми вже почали було журитися, але несподівано нам пощастило. Що парадоксально, перспективу нашого щастя нам принесло чуже нещастя! Одна з вартових, які супроводжували нас, дісталася міста, й задихаючись, почала розповідати про те, як їх розбили розбійниці. І схоже, в усій цій метушні солдатки не зрозуміли, що ми успішно накивали п’ятами, тому вирішили, що нас захопили в полон разом з лордом Зоресраченком! Отже, за моїми розрахунками, приблизно в цей момент королеві Деріс повинні були вже доповідати, що спадкоємиця престолу, разом зі своїм нареченим і двома цінними викраденими самцями, потрапили на поталу до лісових бандиток. І якщо все дійсно так, то в найближчий час щонайменше половина міської варти вирушить на пошуки таких важливих персон. До того ж, королева на нервах, відповідно про охорону дзеркала й поготів має забути.

    Розуміючи, що другого такого шансу в нас вже не буде, ми замовили по кухлику кислуватого квасу і почали прислухатися до розмов. Незабаром до нас дійшли такі бажані чутки: королівська варта покинула місто! І судячи з того, що описували витріщаки, мої здогади були правильні.

    — Настав час діяти, — заявила я з усією крутизною Чака Норріса, Сільвестра Сталоне і Арнольда Шварценегера разом узятих, патосно осушивши кухоль квасу...

    А потім щодуху помчала до найближчого сортиру, де просиділа хвилин сорок. Схоже, невеликої кількості цієї їжі мені теж вистачило.

    — Юль, ти як? — дбайливо поцікавився Євген, зустрівши мене на виході з маленькою дерев'яною кабінки.

    — Все... дуже погано, — простогнала я і заскочила назад, поспіхом зачинивши за собою хисткі двері з віконцем у формі сердечка.

    — То який у нас план дій? — поцікавився Євген, стоячи біля нужника.

    — Можна спробувати проникнути в замок через вхід для прислуги, — долетів до мене голос Міли. — Я знаю пароль, тож варта нас пропустить. Головне надіти крислатий капелюх, щоб моє обличчя не впізнали. Щойно опинимося всередині, я проведу вас найбезлюднішими коридорами.

    — З цим вирішили, — простогнала я. — А що будемо робити з Влайдом? До речі, а де він? Щось його не чути.

    — Побіг шукати інший сортир. Йому теж та печеня не пішла, — тяжко зітхнув Євген.

    — Сподіваюся, повернеться, — пробурмотіла я. — А то ще чкурне в рідний бордель завчасно, здасть своєю появою, що ми в місті, — і дзузьки нам, а не вільний прохід до дзеркала. Ех, скільки проблем з ним...

    — І не кажіть, — ображено кинула Міла. — Я йому свободу пропонувала, подорожі, пригоди! А він... вважав за краще залишитися шматком бордельного м'яса просто тому, що там його багато одягають, смачно годують і всіляко догоджають!

    — О так, нічого він в житті не розуміє. Як і ми з Юлею насправді! Ти ж нам пригоди, подорожі, інші світи... а ми, невдячні, додому хочемо, — пирхнув Євген. І нехай я зараз його не бачила, зате відчула, як він роздратовано пропалив принцесу поглядом.

    — То що робити з Влайдом? — нагадала я, поки ніхто не побився. — Тягти його з собою до самого дзеркала, щоб він потім сам викручувався, як хоче — по-перше, свинство, по-друге, зайва морока. Але й залишити його без нагляду, поки ми не виберемося звідси, теж не можна, чомусь я на його силу волі покладатися боюся.

    — Складне питання, — задумався Євген. — А що, як так: попросити його провести нас до замку і відпустити додому, коли доберемося до «фінішної прямої»? Скажімо, минувши внутрішній двір і діставшись до входу в потрібну вежу? Покинути територію замку і вибратися в місто звідти йому буде вже не тяжко, а нам саме вистачить часу, щоб добігти до дзеркала. Навіть якщо він здасть нас варті прямо у дворі, ми зможемо втекти від погоні, якщо додамо газу.

    — Милий, особисто я з твоєю пропозицією погоджуюсь, — схвально крикнула я у віконце.

    — Мені вона теж здається доречною, — погодилася Міла.

    — Тоді... Юля, як ти там? — стурбовано поцікавився мій чоловік.

    — Ніби як трохи краще, — простогнала я, виходячи з сортиру.

    — В такому разі, Міло, де тут другий найближчий сортир, якщо рухатися на захід? Гадаю, ми знайдемо нашого недолугого супутника там.

    Втомлено зітхнувши, ельфійка залишила благородне заняття підпирання стінки найближчого будинку і повела нас брудними вуличками. Потрібний сортир справді знайшовся досить швидко. Разом з Влайдом, що сидів у ньому, немов замкнена у вежі принцеса. Після десяти хвилин підганянь ельф, нарешті, вийшов з кабінки... і я, не втрачаючи часу, відштовхнула його й сама в неї стрибнула. Трясця, більше ніколи, ні за що, ні в якому разі не покладу до рота нічого з того, що пропонують сумнівні забігайлівки!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.