Як я пишу

Текст на поєднання двох слів: змія та екран. Суть вправи: знайти два слова, знайти між ними зв'язок, визначити для час написання тексту. Ця вправа була взята в групі Письменницькі блискавки в Фб.

Білка дивиться на кобру. Кобра шипить і розгортає свій капюшон — це екран, з якого транслюються пересторога та агресія, демонструється сила та сміливість, готовність захищатися чи нападати, лиються обіцянки непередбачуваних і неочікуваних відчуттів. Екран розгортається в широкий дисплей — це вже цілий світ інформації, на якому в сотнях вікон незліченна кількість каналів транслюють спортивні змагання, військову хроніку, новини епідемій та фільми про екологію, пригодницькі серіали про розкрадачів гробниць чи трансляції з веб-камер по найскладнішим непрохідним горам та джунглям. З мільойнів вікон експерти розповідають про користь чи потрібність чогось, порадники радять щось толкове та необхідне, артисти розважають сумним та смішним, посміхаються та швидко вдихають між фразами ведучі новин, розважальних шоу, навчальних шоу, аналітичних програм (і ще є окремі канали для поціновувачів еротики та сексу, але там без контексту — там лише голі тіла та постійні зітхання в незліченних оргазмах для ерогованої до безкінечності свідомості, що застрягла між очами та сонячними сплетіннями, які поєднує ланцюг порнозірок в нескінченному коїтусі).

Кожне вікно поділяється на основну картинку, інформаційну стрічку внизу вікна та можливість вийти в режим телетексту, з яких ми дізнаємося про погоду, вирогідність землетрусу чи урагану, геомагнітну та сонячну активність, курси валют та індекси бірж, гороскопи та передбачення всіх можливих культур та культів, а також заголовки новин та згадки про нові продукти найбагатших та найбільших корпорацій світу, які можуть дозволити рекламу своїх брендів на всіх інформаційних хвилях в цьому нескінченному морі відео з маркетинговими берегами. Укус.

Не помічаючи як інформаційна отрута потрапляє у кров, ми чомусь їдемо до величезних супермаркетів на околицях міст, дістаємося до ринків в центральних районах, прогулюємося до маленьких магазинчиків поруч із домівкою, пірнаємо на торгові платформи в інтернеті і повертаємося з усіх цих локацій, тримаючи здобич у своїх пластикових шурхотливих щелепах чи міцно стискаючи картонні-коробки-нової-пошти-старої-пошти чи будь-якої служби доставки, до якої нас довів гугл-мапс. Ми випльовуємо здобич у холодильники, в шафки, у тумбочки, в гардероби, на антресолі і на балкон (якщо звісно не маємо підвалу чи гаража). Шурхотіння хвоста.

Краєм ока на кожній лискучій лусочці змії ми бачимо якусь картинку. Вона переливається і гіпнотизує. Ми хапаємо це диво, щоб роздивитися ближче, а може і зняти на відео, щоб викласти потім до соцмереж, а окремі із нас наважуються і на прямий ефір, бо вже бачили свій образ серед тих нескінченних картинок і навіть отримали уподобання аудиторії і схвальні відгуки, подяки та побажання щось викласти цікаве знову...

... Але бачимо лише голову кобри, яка розкриває свій капюшон, готовий за мить перетворитися на сотні екранів. Загіпнотизовані картинкою, ми отримуємо новий укус. Отрута наповнює мозок, який реагує лише на шурхіт блискучого, чарівного хвоста з мільйоном вже бачених і пережованих, перетравлених нами сюжетів, які б і хотілося кинути передивлятися на режимі неприривного де жавю, але цикл вже завчений — рука сама тягнеться до змії. Ми знаємо, що переживемо чергову порцію з пари крапель на іклах тварюки — ми вже це переживали мільйони разів. Так, іноді ми блюємо тими речами, серед яких не маємо змоги продертися у власних квартирах, хатинах, балконах, коморах, складах і гаражах, але ми не боїмося геть змій — у нас іноді навіть приємно паморочиться в голові від насолоди придбати щось нове, небачене, не як у всіх...

Укус. Черговий. Навіть не боляче. Лікарі кажуть, що помалу приймаючи будь-яку отруту, ми виробляємо до неї імунітет. Укус — новий цикл. Ми навіть не реагуємо: бо ми вже давно не боїмося кобри! Кобри кусають усіх — це добре відомо з екрану, на якому черговий експерт запевняє вас в тому, що коли ви хоч на мить засумнівалися у нормальності процесу кусання вас отруйною змією, то вам не завадить допомога якогось психоаналітика, чи навіть і психіатра (якщо вас вже сильно бентежать зуби, на кінцях яких виступають такі бажані більшістю крапельки токсичної рідини). Бути укушеними — це нормально, кажуть вони, і відразу надають результати дослідженнь мільярдів покусаних, результати дослідженнь серед людей які хапають кобру за хвіст лівою рукою, правицею і навіть зубами — всі вони добре себе почувають після укусів, і результати досліджень людей різного віку, які всі лишися живими від укусів кобри! Всі виживають — отрута інфозмії безпечна! Іди, укусись!

Укус — шурхотіння хвоста — укус, екран інтернет-банкінгу, есемеска від служби доставки, білки-клієнти в маркетинговому колесі стирають й надалі лапки. ;)