Як я пишу

Ця стаття колись писалася мною для Підвалу, тому повторюю її тут слово в слово, хто наважиться подавати текст на конкурс Української містики.

Ми любимо динамічні і напружені оповідання. Це такі, в яких темп або шалено скаче, або поступово нарощується, а напруження весь час зростає від епізоду до епізоду. Як цього досягнути, як це все збалансувати – розглянемо нижче.

Важливе зауваження: що стосується наведених об'ємів і цифр в дописі – це приблизне вимірювання для даного конкретного випадку, воно не є аксіомою чи жорстким правилом, і цифри наведені лише для наглядності. Але з практики ми знаємо, що такий варіант найбільш близький для простих триактових історій. У вас це можуть бути інші об'єми, можливо інша структура тощо, але нарощування темпу подій в однакових за об'ємом описах подій, мусить зберігатися.

1️⃣ДИНАМІКА НА ПОЧАТКУ ОПОВІДАННЯ

Якщо ви розповідаєте про якісь дії, що відбуваються послідовно, то вони мусять бути докладно перелічені (але не нудно перелічені), щоб працювало правило єдності місця-часу-дії, і не було провалів. Наприклад, вранці герой не повинен зненацька опинятися в кухні після чищення зубів – бажано описати переміщення з локації на локацію. А динаміку і напруження розвиваємо поступово за допомогою цікавих подробиць ранку. Треба дії передати через якісь спостереження, які вже привідкривають характер героя, обставини сюжету. Це називається, розкидати гачки для читача. Наприклад:

💭Сонце пригріло його так, що він аж прокинувся. Це здалося добрим знаком. Тоді Ілля швидко встав з дивану, зробив пару кроків і перечепився, так що ледве не впав, через недбало кинуту ввечері куртку, виматюкувався і далі поплентався до ванної. Настрій зіпсувався – кинута на підлозі куртка не виходила з голови: її ще треба було випрати, оглянути, зашити, а можливо краще було б просто спалити. Він водив щіткою по зубах, але думав геть не про вмивання: на лобі простяглися дві невеличкі синьо-чорні подряпини, які загояться лише за три дні, і весь цей час їх треба буде маскувати тоналкою, яка закінчилася, яку ще треба наново придбати, треба купити нову куртку замість цього речдоку на підлозі, треба купити нового мобільника… Треба, треба, треба…

Настрій його остаточно зіпсувався, він спинився і уважно поглянув на себе: щетина, подряпини на лобі і чорнюща пара очей без зіниць, що дивилася у відповідь. Здавалося, що відображення посміхається йому. Але він знав – це лише здається, це лише особливість його сприйняття дійсності…💭

❓Цікаво що було далі чи було раніше? Як на мене цікаво. Що ми розуміємо з цього шматочку тексту? Що є герой, який десь всю ніч щось чудив, не без пригод вибрався, а тепер має щось виправляти. Ми розуміємо, що в нього є якісь відхилення від нормальності, але він спокійно з цим уживається. (А чому подряпини такого дивного кольору, не замислились? Вони в людей зазвичай червоні, рожеві, коричневі, коли заживають, але точно не сині! На що це натяк?)

З іншого боку, в цьому прикладі використана гра на контрастах: швидко встав – спинився через недбало кинуту річ, сонечко і тепло – ледве не перекинувся, загояться подряпини – але їх треба маскувати, далі проблеми наростають, і від гарного ранку людини, яка добре виспалася, не лишається ані сліду. І тут ставимо гачок для читача – довгий погляд на себе в дзеркало і натяк на психічне захворювання, у зовні здорової людини.

Динаміка в цьому уривку створюється то пришвидшенням подій, то суцільною зупинкою, і наприкінці епізоду ми остаточно ставимо читача на паузу, щоб акцентувати його увагу на герої, його стані і роздумах.

2️⃣ ДИНАМІКА В СЕРЕДИНІ ОПОВІДАННЯ

В другій дії з темпом епізодів можна гратися. Наприклад, якесь чаювання можна розписати як в попередньому прикладі, щоб зробити наче спокійну дію напруженою, а от зі сваркою, гонитвою, втечею чи бійкою так не пройде.

Пришвидшуйте тем подій, дій, розмов, але не на повну, лишить собі запас на фінал. Буквально це виглядає так, що на початку у вас завершена дія/епізод вкладалася в 4-5 абзаців (дійти до ванної і почистити зуби), то в розвитку завершена подібна незначна дія (від наміру до фінального руху) має займати максимум 3 абзаци, насиченість діями, які складають цей процес, має бути вищою. Або дія більш глобальна за значенням, напругою, та більша за об'ємом має втискатися у 4-5 абзаців, які ви раніше відводили на більш просту, незначну дію. Наприклад:

💭Ілля геть був злий: грошей в кишенях клятої куртки чомусь не було. "Тоналку доведеться вкрасти" – подумав він, швидко сунув руку з кремом до кишені і попрямував вже до виходу з Єви, як одна з консультантів крикнула: "Пане, спиніться! Він вкрав крем – це елітка, сто баксів майже!" – вона розгублено дивилася на своїх колег.

Ілля чим чужд чкурнув до дверей, штовхнув їх, проскочив маленький передбанник і натиснув на другі двері. Зачепився за невеличкий порожек, майже впав, але втримався на ногах, рукав клятої куртки затріщав, рвучись об металевий куток облицювання дверей, і репнув, але Ілля вирвався.

Що духу він біг у двори, шукав гаражі, щоб пропасти з виду, іноді оглядався, чи немає погоні за ним. Він не боявся консультантів – він переймався щоб поруч не було патрульних, які можуть об'їздити двори.

Трохи збавив темп, перейшов на крок,

віддихався. Швидко дійшов до краю квартала і опинився перед широкою дорогою. До повороту ліворуч метрів триста, машин мало. В кварталі навпроти можна заховатися: стара забудова, тихі дворики, котельня, гаражний кооператив, якісь невеличкі цехи. Поглянув ліворуч: з-за повороту виїхала патрульна машина і, проїхавши менше десятка метрів, ввімкнула сирену і маячки. Ілля все зрозумів і рвонув через дорогу. Патруль наближався.

Ілля вже майже перебіг проїзну частину, водій патрульної машини натиснув на газ, різко прийняв ліворуч і наздогнав його бампером під самим бордюром. Ілля відчув різкий удар, закрив очі, відчув як відривається від землі, біль пронизав спину, в очах стало гаряче-червоно, він розумів, що перевертається в повітрі, а потім летить до землі. Голова з гучним глухим звуком вдарилася об бордюр клумби, що тягнулася за тротуаром. Час уповільнився, свідомість покидала його поступово і розмірено, останнє що він чув це звук відкривання дверей поліцейської машини і якісь крики. На цьому моменті він остаточно відключився. Насправді від зіткнення тіла з машиною минуло лише три секунди.

Поліцейські, які вибігли до нього і кричали щось за своєю інструкцією з затримання правопорушників, тепер вже сиділи біля Іллі навпочіпки і оторопіло переглядалися: шкіра на черепі втікача розійшлася з одного боку і повисла клаптями, крові не було, натомість на оскальпованій ділянці виднівся шар темнофіолетового пухирчастого жиру, в якому повзали лискучі чорні личинки з тонкими жовтими смужками.

– Блять, я не поняв, Ігор, ми шо, трупака збили? Шо за чортівня?

– Сука, тихо Паша, я сам не розумію, шо це за хуйня… Це якась… Нє, не може бути такого!

Вони збентежено переглядалися.

– Накрий його тентом, а я викличу…

– ... швидку?..

– Їбанувся?! Яка швидка, нахуй?! СТБ ще б викликав, битву екстрасенсів, на хуй! Начальству доповім – це точно не нашого рівня хуйня. Укрий його чимось, щоб люди менше заглядали.💭

⭕Може здатися (не здається), що тексту більше (так, більше), але насправді тут розписано три епізоди і кожен за своїм обсягом менший за опис прокидання і чищення зубів, він насиченіший і швидший за темпом. Всі події пов'язані, тип викладення лінійний, набагато менше прикметників.

3️⃣ФІНАЛ

Фінал за темпом мусить бути просто скаженим. Ще менше прикметників, ще більше дії та емоцій. Ще стисліші діалоги. Тут вже розганяйтеся на всю.

Навіть якщо це оповідання про кохання – нарощуйте темп подій.

💭Люся заворожено дивиться, як наречена виходить у центр, зупиняється і розвертається до натовпу спиною, рука з букетом підноситься догори, в натовпі перешіптування, вигуки, сміх. Рука сіпається перший раз – всі кидаються уперед, але букет в руці, а вона сміється – надурила всіх! Всі сміються. Люся в першому ряду – вона має зловити його! В неї гарний настрій, незважаючи на жахливу подряпину на лобі, що лишив їй той скажений вчора в парку, коли намагався познайомитися – Люся вправно замаскувала її тоналкою.

Другий раз сіпається рука нареченої – подружки вже обережніші, але вона повертається і сміється, каже, що правильно, що не кинулися, бо бог любить трійцю, і каже, що жартів більше не буде, нехай всі приготуються, відвертається, кидає нарешті. Букет летить у натовп. Всі кидаються в бійку за букет. Вереск!

Крик, сміх, скажений переляканий вереск. Позаду натовпу хтось весело питає: "Та що ж так верещати? Чи цицьку кому віддавили?"

Вереск не спиняється, натовп стає напівколом: верещить окривавлена наречена, верещить її подруга Люся, яка тримає відірвану долонь з модним манікюром, яка міцно стискає букет з кортеньких білих трояндочок.

"Води, дайте аптечку!.. Лікаря!.. Що сталося?"– чуються звідусіль гучні і перелякані вигуки. І потім ще голосніше волає Люся: відірвана долонь розтискається, квіти випадають, а пальці на ампуташці скручуються в дулю, яка шепоче голосом Іллі: "Я ж казав, що тобі ніколи не вийти заміж – бо ти вже заміжня, то і не намагайся змінити долю, дурна ти курка! Тепер твоя черга бути маткою!"

Далі з букета на підлогу виповзає купа чорних в тонку жовту смужку личинок і повзуть від Люсі, поки Ілля лежить непритомний після ДТП. У Люсі з під повіки вилазить окрема жирнюча чорна в жовту смужка личинка. Фінал. 🤔

4️⃣Помилки, які збивають темп

Речення і конструкції, які створюють когнітивний дисонанс. Наприклад, повільні думки швидко текли. Це явний приклад такої помилки, але є ще неявні, коли наче логічна конструкція може зупинити думки читача. Наприклад, кожне зауваження віддавалося болем в його душі, але він не звертав на те увагу. Як таке можливо, якщо не звертав уваги - то не може і віддаватися болем. В таких конструкціях бажано більш широко описувати спектр почуттів і причин. А саме: зауваження колись були болісними для нього, тому він з часом перестав брати їх до уваги, і критика болю не завдавала – він ігнорував її.

Звичайні помилки орфографії, синтаксису, пунктуації та одруківки вбивають заданий вами темп.

Зміна стилю. Таке трапляється, якщо ви створюєте текст довго. Так, ви можете забути, передумати протягом часу про що ви пишете, додати якісь події чи прибрати. Ваш стиль не є сталим, особливо у початківців. Ваші сюжети не є затвердженими навіть вами. В такому випадку варто дати тексту відлежатися (принаймні тиждень), а потім критично його оцінити і переписати де треба. Бо якийсь недолугий епізод очікування на зупинці громадського транспорту може зіпсувати весь динамічний, скажено-насичений шлях героя до його неймовірної роботи борця із… швидкими протягами, наприклад 😉

📝РЕЗЮМЕ

Дамо декілька порад.

• Щоб тримати темп, контролювати його, перечитуйте написане. Спочатку частинами, потім усе разом. Перечитуйте, правте, щоб текст читався плавно, щоб ви не чіплялися за якісь окремі слова чи фрази. Перевіряйте, додавайте необхідні для створення динаміки дії.

• Уникайте прикметників – лишіть їх для описів, коли ви дасте читачу перепочити. Загалом коли говоримо про час, то порівнюйте чи описуйте через іменники і дієслова (час не збігав – він нагадував лід, що танув; події змінювали одна одну як блискавки під час зливи тощо).

• Пам'ятайте про логіку і дотримання правила єдності місця-часу-дії. Коли пишеться стрімка сцена, то дії героя повинні бути описані максимально докладно, щоб він не провалювався в одному місці і не опинявся дивним чином в іншому, навіть зі швидкістю світла, щоб його дії були максимально логічно описані для читача, щоб читач розумів, що відбувається, і написано це має бути одночасно стисло і докладно. Для стрімких сцен бажано складати план дій усіх героїв, аналізувати написане вдвічі ретельніше.

🧑🏻‍💻Пишіть, чи було вам корисно, або ваші варіанти, як створювати динамічні тексти, будемо вдячні за коменти.