Саша. Як врятувати імператора

Саша

Першу добу після того, як прийшла до тями, я просто від'їдалася і відлежувалася. Було так добре! Нарешті я відчула себе по-справжньому відпочилою. А враховуючи, що весь цей час поряд була бабуся Рогнеда, моїй радості не було межі. Все ж таки, за півроку я страшенно за нею скучила!

І взагалі, не вірилося, що я вижила! Як таке можливо?.. Та й Філліда нізащо б не спустила мені з рук вбивство свого улюбленця. Тож не дивно, що я смикалася від будь-якого шурхоту, аж поки мене не приложили добрячою порцією заспокійливого зілля.

Про те, хто винен у всій цій катавасії із замахами, Азарійський-старший довідався не від мене. Хоча довгу розмову з деякими поясненнями довелося таки витримати.

Я знала, що чоловік в курсі про те, хто я насправді, та ні він, ні тим паче я цієї теми не порушували. Не знаю, чим він керувався, а я щиро боялася наслідків своєї витівки. Надія уникнути покарання теплилася в душі, міцнішаючи з кожною хвилиною. А раптом вони вирішать, що я надто корисна і не вбиватиму мене? Було б круто!..

Ізмір увірвався до кімнати в середу, ближче до полудня. Я встала, аби спуститися до обіду. Не гоже так на довго займати гостьові покої чужого особняка. Та й справ намалювалося вдосталь. Легка слабкість, що спостерігалася з учорашнього дня, поступово минала, сили поверталися і я вирішила, що з мене досить. Часу розлежуватись геть не залишилося! Тим паче, ліерд Грегоріан обіцяв прихопити мене на військову нараду, яку збирав імператор. Сподіваюся, разом ми щось таки тай вигадаємо!

- Тебе вже випустили? - посміхнулася хлопцеві, застібаючи жилет. Чоловічий одяг мого розміру приніс слуга і, нічого не пояснюючи, залишив на стільці. Що ж, я вас зрозуміла, пане головний слідчий!

Азарійський-молодший завмер у дверях, не дозволяючи пройти батькові, котрий невдоволено скривився за його плечем. Що це з ним? Запитально звела брову. А наступної миті, не кажучи ні слова, він вихором підхопив мене на руки і вп'явся в губи!

«Що-о-о?»

Відійшовши від шоку, боляче заїхала йому у вухо. Що він творить? З глузду з'їхав? Серце билося в грудях, мов шалене. Здається, це можна було почути навіть на відстані! Переляканими очима глянула на бойовика. Щоки горять, очі гарячково блищать, але погляд щасливий, до божевілля. На пиці один суцільний захват і недовіра!

- Сашо, я…

- Мовчи! - розлютилася! Так, була ймовірність, що до нього повернулися спогади, була величезна ймовірність, що зв'язок, який сформувався між нами, він сприйме, як щось набагато більше. Але цілуватися! Та ще й у присутності сторонніх! Не питаючи ні моєї думки, ні дозволу!.. Приб'ю гада!

Ізмір збирався щось заперечити, я це бачила, проте слухати не стала. Мені не потрібні його виправдання! Не маленький, настав час навчитися себе контролювати! Чи він думає, якщо його вибрало Джерело, то тепер можна не зважати на бажання інших? Не на ту напав! Бісить!

- Чим можу допомогти? - звернулася до голови Таємної канцелярії, обминаючи застиглого в розгубленості хлопця.

Чоловік перевів погляд із мене на сина, ледь помітно всміхнувся, але промовчав. Молодець! Знає, коли краще не лізти, якщо тебе не питають!

- Нараду перенесли, - відповів герцог, ігноруючи гнівний погляд Азарійського-молодшого. Я відчувала його емоції як свої. Хлопець ще не навчився приховувати їх: радість, захоплення, шок і злість стрімко змінювали одне одного. - Обід доведеться скасувати. Ви зможете потерпіти кілька годин?

- Батьку, - втрутився бойовик, - Саша ще надто слабка, щоб відвідувати такі заходи. Можливо, краще, якщо вона залишиться тут, під наглядом цілителів!

Міцно стиснула кулаки. Ще слово і я йому вріжу!

- Думаю, - суворо заперечив Азарійський-старший, - це вирішувати не тобі!

- Але, батьку, я наполягаю!..

- Не смій! - ВИБІСИВ! Як він мене розлютив! Звідки в нього це бажання мене привласнити? Я що, річ? Зрештою, я жива людина! Сила, яка після смерті трохи бунтувала, зірвала перші два щити, запалюючи на пальцях золоті іскри. «Дихай, Сашко! Дихай!»

Куро, в ту ж мить, з’явився поруч, грізно рикнувши у бік майбутнього імператора. Мій маленький захисник! Почухавши його за вушком, поступово почала заспокоюватися. Потрібно брати себе в руки! Зв'язок двосторонній, його запальність погано на мене впливає!

- Ходімо, - спокійно, наскільки змогла, відповіла голові ТК. - Не можна змушувати імператора чекати!

Через півгодини і коротку прогулянку в чорній, як ніч, кареті Таємної канцелярії, ми всією чесною компанією ввалилися до зали засідань. Там зібралося безліч народу: від імператора і міністрів, до військових генералів і навіть ліерда Бурш'є.

- Ласкаво просимо, мій друже! - підвівся нам на зустріч монарх. – Ми вас уже зачекалися!

Те, що чоловік звертається до мене, а не до свого брата чи племінника, я зрозуміла лише за хвилину, коли він міцно потис мою руку. Шок! Та що сьогодні за день такий? З глузду мене вирішили звести?

- Ліерди, - звернувся імператор до присутніх, - дозвольте представити вам людину, яка врятувала не тільки моє життя, а й багатьох жителів Алеррама! Олександр Грейс, єдиний в Імперії маг життя!

В залі зчинився галас. Чоловіки, здивовано перезираючись, обмінювалися своїми думками, розглядали мене, тицяли пальцями, хіба що на зуб не куштували. Здається, я викликала фурор!

- Чому в мене таке відчуття, що я про це знав? – пробурмотів директор академії. Винувато посміхнувшись, відвела погляд. Вибачте, ліерде Буршье, та ви стали моїм піддослідним кроликом абсолютно випадково.

Коли розмови трохи стихли, слово взяв Грегоріан Азарійський.

- Прошу всіх зайняти свої місця! – сильний голос перервав тих, кому не вдавалося заспокоїтися. - Ми не в цирку, а Грейс не дресирований грувер! Є справи важливіші! Змовники не вгамувалися після смерті соуру. Герцогиня Беренсьє залишається серйозною загрозою. Прошу, ліерде Бурш'є, доповісти обстановку з кордону.

Директор магічної академії спокійно підвівся, розправивши могутні плечі.

- Вже тиждень ми час від часу відбиваємо напади невідомих. Вони оснащені вибуховими пристроями, в яких немає ніякої магії. Їх неможливо відстежити чи знешкодити. Багато стражів постраждали, - беземоційно звітував один із найсильніших магів Кхаласса. – Після знищення тварюки відбувся ще один напад. Цієї ночі вони підірвали сторожову вежу у четвертому квадраті. Двоє поранених, один загинув.

- Нападники? - спитав сивий чоловік у дорогій вишневій мантії з великою золотою медаллю на шиї. Це ще хто?

- Не вижили, - коротко відповів Бурш'є.

- Невже ви не спромоглися затримати хоча б одного?

Пересмикнула плечима. Неприємний тип!

- Спромоглися, - холодно відрізав директор ВІА. – Всі затримані померли протягом півгодини від невідомої отрути. Ще питання?

- З чого ви взяли, що у всьому цьому замішана герцогиня Беренсьє? – насмішкувато запитав один із «старців» з безліччю нагород на форменому сюртуку. – Хіба жінка посміла б піти проти чоловіка, тим паче свого імператора? Неможливо! Для того, щоб провернути такий спритний план, потрібно мати величезну силу та неабиякий розум! Герцогиня, звичайно, не така дурна, як багато інших, але і на більше, аніж спланувати прийом та доглянути за будинком, не здатна!

Гучно пирхнула, не стримавшись. Це дурний вплив Ізміра проривається. Раніше в мене б жоден м'яз на тілі не здригнувся! Запитально подивилася на імператора. Було цікаво, що він скаже у відповідь. Хто-хто, а монарх вже точно в курсі, що собою представляє його сестриця. Чоловік криво всміхнувся до мене і кивнув. Ми зрозуміли одне одного без слів, мені дали карт-бланш!

- Смію з вами не погодитись! – промовила якомога більш відсторонено. Опонент насупився, але промовчав. - Герцогиня більш ніж розумна жінка. А з огляду на її здібності, ще й надзвичайно небезпечна!

- Про що ви, юначе? – пирхнув цей дурень. – Всім відомо, що у жінок магічні здібності рудиментарні. Яку небезпеку вона може становити могутнім бойовим магам?

Зал голосно засміявся, підтримуючи «недогенерала». Чоловіки! Що ще можна сказати? Вони настільки закостеніли у своїх традиціях, що забули головне: світ змінюється! Якщо раніше місцеві жінки були такими ж забитими, як і на півночі країни, то зараз усе інакше.

- Якщо ви чогось не бачили, - відмітила так само байдуже, - це не означає, що його немає!

Ліерд увесь почервонів, намагаючись стримати свій поганий характер і не нагрубити єдиному магу життя в присутності імператора.

- Ви надто сміливі у своїх заявах, пане Грейс, - прийшов на виручку своєму колезі один із воєначальників, судячи з виправки та суворого мундира. – Генерал Дербіш прожив довге життя. Думаю, він побачив набагато більше в цьому світі, аніж зелений хлопчисько.

Криво усміхнулась. Ех, знали б ви стільки ж, скільки я, мовчали б у ганчірочку! Але не місце та не час. Хоча, цей «час» швидше за все ніколи не настане…

- Ліерди, - втрутився імператор, зупиняючи на корені суперечку, - Саша, як і я, бачив, на що здатна моя сестра. Думаю, вам усім не варто недооцінювати його знання. Вислухаємо мага життя разом і зробимо правильні висновки!

Ізмір, який сидів поруч із батьком, увесь напружився. Схоже, він не знав, що мені доводилося стикатися з його тітонькою. Хоча, імператор звичайно трохи перебільшив. На мені ця відьма своїх сил ще не застосовувала.

- Філліда Беренсьє - маг смерті!

- Некромант? – перепитав один із міністрів, на вигляд дуже навіть тямущий.

- Ні. Саме маг смерті, - побачивши замішання в очах присутніх, вирішила все розжувати. - Грубо кажучи, це повна протилежність магу життя. Якщо одні здатні зцілювати, інші забирають життєву енергію. Темна магія свавільна і некерована. Щоб тримати її у вузді, потрібен сильний характер. Враховуючи вище сказане, герцогиня не може бути дурною і слабкою!

У приміщенні запанувала мертва тиша. Місцеві чоловіки намагалися перетравити нову інформацію. Здається, я щойно трохи похитнула землю під їхніми ногами.

- Чому ти вирішив, що ми так просто тобі повіримо? Невідомому хлопчиськові без роду-племені, що звалився на наші голови нізвідки? – огризнувся той самий франт.

- Тому що кілька днів тому Філліда намагалася мене вбити, - холодним голосом заявив імператор. - Мені ви точно можете вірити, бароне Лейкер!

Цей самий барон від несподіванки навіть повітрям подавився. А за кілька хвилин гробового мовчання, тишу порушив спокійний голос герцога Азарійського:

- Гадаю, ми розібралися у причетності герцогині до повстання. Думаю, тепер нам варто було б обговорити подальший план дій. І ще! На виході із зали кожен із присутніх принесе магічну клятву про нерозголошення почутої тут інформації!

- Що-о?..

Поки чоловіки обурювалися, я лише задоволено кивнула. Так, це чудове рішення в нинішній ситуації! Що ж, до кінця світу залишилося два дні! Час діяти рішуче, добродії!