Байки Валерія Андрійовича

Коли сину Валерія Андрійовича Косікова було років 4-5, батько, тобто Валерій Андрійович, взяв його до експедиції.

Там малий бігав і стрибав там, де бігати та стрибати неможна за технікою безпеки, тобто на розкопі.

Тому Валерій Андрійович попросив його посидіти півгодини "по-турецьки".

А малий виторгував собі шоколадку за цей подвиг.

Наступного дня розкопали скількись поховань, і в одного зі скелетів (ямної культурно-історичної спільноти) чомусь був золотий зуб.

Одна зі студенток почала про це захоплено кричати якраз тоді, коли на розкоп припхалося місцеве населення.

Валерій Андрійович був якраз біля того поховання, зняв фольгу, бо це була саме вона - фольга з шоколадки, а не зуб, вдягнув на пальця біля обручки та показав кулак, мовляв, "не кричи", так можна було і зрозуміти, що то - не зуб, але було вже пізно.

Так - той "золотий зуб" був насправді не золотим, а фольгою від шоколадки, бо шкодна дитина вирішила помститися батькові за своє сидіння.

Ніколи не кричіть про золото чи будь-які інші коштовні речі у присутності місцевого населення.

Бо вночі три інші поховання були розгромлені місцевими у пошуку коштовностей.

Нічого, звісно, не знайшли.

Бо не було золота у представників ямної культурно-історичної спільноти, особливо у ґрунтовому могильнику.

Ніколи не беріть активних дітей на розкоп.