Байки Валерія Андрійовича

Доротея Самойлівна Цвейбель народилася 15 лютого 1917 р. в Одесі.

З її імені та факту народження можна здогадатися, що вона була єврейкою з відповідним характером і гумором.

Навчалася на історичному факультеті Одеського державного університету, на відмінно захистила диплом з історії Стародавнього світу.

Університет під час Другої світової війни евакуювався до Туркменії.

Там Доротея Самойлівна почала викладацьку діяльність.

Там само навчалася в аспірантурі.

Однак у неї було слабке серце та лікарі заборонили їй захист дисертації, як сильний стрес.

Так, бабуся донецької археології не мала жодних наукових ступенів!

І нічого, все одно стала не просто видатним археологом, а саме бабусею донецької археології.

Та цього факту ви би без Валерія Андрійовича Косікова не дізналися.

З 1944 р. Доротея Самойлівна Цвейбель – викладачка, а згодом - старша викладачка катедри історії Давнього світу історичного факультету сталінського педагогічного інституту, що 1965 р. перейменували та реорганізували у Донецький державний університет. Тут вона читала лекції з курсу «Основи археології» та спецкурс «Кам’яна доба Донбасу».

В 1960-і рр. Доротея Самойлівна виступала на засіданні Сектора палеоліту ленінградського відділення Інституту археології Академії наук срср, на ХII науковій конференції Інституту археології Академії Наук УРСР і на конференції у Керчі, де розповіла про зроблені нею відкриття: пам’ятки кам’яної доби, виявлені на Донеччині, зокрема, про найдавніші кремнієві виробки біля села Широке Амвросіївського району Донецької області та кремнєобробні майстерні на околиці міста Краматорська.

Окрім цього, Доротея Цвейбель зробила великі відкриття неподалік артемівська (тепер - Бахмут) – знайшла ряд крем’яних каменоломень відкритого типу у с. Іванівське (красне) артемівського району, сліди видобутку кременю у Слов’янському (гора Карачун), Костянтинівському (балка Рідкодуб) і Лиманському (Закотне) районах.

Протягом 1970-1980-х рр. Доротея Самойлівна продовжувала вивчати стоянки кам’яної доби та мезоліту. Особливе значення у дослідженнях належить мустьєрській стоянці біля села Бількузьминівка Костянтинівського району – пам’ятці із кремнієвим виробництвом, пов’язаним із неандертальцями, де були знайдені нуклеуси, крем’яні уламки, скребла та знаряддя з зубчастими краями.

Крім як бабуся донецької археології, її ще називали фігурою донецької археології, як у прямому (вона була огрядною єврейкою), так і афористичному сенсі.

На істфаці ще до нас ходив афоризм "Та цей кремінь ще Цвейбель робила".

(За два останній абзаци вдячна випускнику ДонНУ Паулю Волченко).

Також Доротея Самойлівна вивчала діяльність археологів, які працювали на Донеччині до неї.

Померла 1990 р.