Байки Валерія Андрійовича

Населення всієї Лівобережної України, незалежно від близькості до Полтави, називає невідомі могили "шведськими", бо не знаходить іншого пояснення.

Та деякі з них аж надто далеко від місця Полтавської битви, а на інших - немає жодних слідів хрестів.

Тож, здебільшого це - невисокі кургани різних періодів, що під впливом часу ще осіли та почали розпливатися.

Так Валерій Андрійович Косіков під час однієї з експедицій почув від місцевого населення про шведські могили у лісі.

Зрозумівши, що до чого, він пішов до лісу та нічого не знайшов.

На жаль, я вже геть не пам'ятаю, де це було((

Тоді наступного дня Валерій Андрійович прийшов туди рано-вранці, коли земля парувала.

Так у різниці парування можна розрізнити невеликі курганчики.

Валерій Андрійович ліг на дорогу. Ну а що - сільська дорога, хто тут їздить.

І тільки він розрізнив, де у тому лісі курганчики, як почув скрип гальм.

Із авта, що загальмувало, вискочив чоловік похилого віку зі словами: "Що з тобою, хлопчику, тобі погано?!".

Валерій Андрійович встав, озирнувся та відповів: "Нет, мне уже очень хорошо".