Зігрій словом

Опис створення сніговика.

Теплі спогади про дитинство.

"Яка ж красива зима на дворі. Стільки багато снігу. Мене звати Тетянка й мені десять років. Я живу в маленькому місті в мене є тато й мама, а ще старша сестра яка на три роки мене старша. Скільки ж тут снігу це так круто, але він дуже сухий коли береш його рукавичкою то він аж розсипається й від цього сумно. Так хочеться взяти й зліпити великого сніговика. Памятаю, як минулого року саме перед Різдвом випало дуже багато снігу й він був мокрим ми з сестрою ліпили в сніжки й грались обкидуючи одна одну. Потім ми вирішили зліпити великого сніговика. Я знаю, що він складається з трьох куль, рук, носа, очей як ґудзик та великого відра на голові. Ми почали потроху скочувати снігові кулі. Це було так весело ми зробили одну сніжку й з неї вийшла велика куля потім так зробили з другою, але зробили її менше першої потім третю. Сестра пішла шукати гілки поки я придавала тим сніговим комами округлої форми. Коли сестра принесла гілки ми використали її не, як руки, а як волосся у сніговика на голові. Замість очей використали камінці які знайшли з них же зробили посмішку сніговику замість носа тикнули йому волоський горіх який я знайшла в себе в кишені. Руки й ноги ми зробили щі снігу просто сніжки якими ми грали перетворили на руки й ноги. З права й зліва на середній кульці прикріпили їх. Там де нижня кулька ми орієнтовно прикріпили по кульці ну як прикріпили просто поклали й зробили, так щоб мати вигляд. Він вийшов крутим. Захекані й трохи промокши, але щасливі ми побігли додому щоб мамі розказати про те що ми зробили й щоб вона обов'язково подивилась на нього хоча б через вікно.

А от мені вже тридцять, а снігу на жаль нема. Сумно на жаль зараз зими стали не такими як раніше. Нема того снігу який отак летить собі тихо й падає на тебе, немає отих валяння в снігу й робіння янголят, на жаль нема того снігу кучугура, яка з тебе зростом. Світ змінюється, природа змінюється на жаль зараз поки є так, але я вірю буде сніг й справжня зима."