Тема 18.
Який яскравий сьогодні та теплий хоч й зимовий день. Спішу поділитись мій любий щоденнику з тим, що давно вже розмірковувала написати й не наважувалась. Причина тому була одна єдина. Я не знала до кінця всіх своїх почуттів до тої ситуації. Тож слухай мій дорогий щоденнику. Моя історія...
"Це була сердечна справа. Тобто симпатія до хлопця та не тільки вона була в мене вона була ще в сестри. Нам при першій зустрічі він обом сподобався. Високий, має мускулатуру, гарний, розумний з почуттям гумору, як потім виявилось надмірним, але цікавий та й ще на додачу татуювання мав. Ми стали тоді однією компанією й однією волонтерською родиною.
Пам'ятаю я тоді розповіла сестрі про те що він мені подобається, а почуття сестри я зрозуміла по погляду, та енергетиці. Вийшла дилема, але в той же момент я прийняла рішення, що якщо треба, то я поступлюсь, бо я розумію, що щастя сестри для мене важливіше. Щоб вона мала міцне плече, а я буду спокійна, адже зустріну ще свого, а як, що ні то нічого в тому страшного нема.
Весь час поки ми були однією командою я бачила й відчувала дуже багато всього по їхнім взаємовідносинам й часом мене питали знайомі чи вони зустрічаються я казала що "ні" але відчуття говорило інше, а саме те, що "вони підходять один одному". На той час коли я таки побачила те, що таки так й те, що таки вони разом в серці був спокій й слово "добре". Єдине, що ще дивним було для мене, що вона мені це не сказала. Як виявилось потім вона просто переживала за мене, бо пам'ятала ті мої слова, які я вже давно відпустила.
Я тоді їй відповіла, що нічого страшного я вже давно все зрозуміла й знаю."
І як виявилось щоденнику. Моє розуміння відносин людей й почуттів реагує на багато швидше ніж сам розум.
#зігрійсловом #марафон
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!