Ліка. Чародійка четвертого ступеня

Вже два тижні я гостювала у маркізи. Вона навіть мою кобилку доставила і ми щодня виїздили на прогулянку. Іноді лише вдвох, але частіше до нас приєднувався цілитель, що не викликав у мене приязні відчуття. Мені він здавався надто продуманим, але був дуже уважним і ввічливим. Чудово ставився до маркізи. І відчувалось, що він має до неї чоловічий інтерес. Іноді до нас приєднувався магістр Отто Янко, якого я все не могла звикнути називати на ім’я. Маркіза все мені нашіптувала, що магістр тут заради мене і я йому подобаюсь. Та мені чомусь не вірилось. Хто я і хто він. Але це лестило мою уяву і самолюбство.

За цей час, маючи нову інформацію і залучившись підтримкою маркізи, в мене сформувався план подальших дій. По-перше, разом з маркізою ми написали прохання до короля про підтвердження мого графського титулу, про милість до бідної сироти, батька якої було оговорено. Було вирішено прийняти запрошення до сестри графині, чоловіком якої був казначей і залучитися його підтримкою. По-друге, я збиралася навідатись до тітки та дізнатися, як було продано останнє, що в мене залишилось і на якій підставі, ще були запитання до місцевої знахарки. І по-третє, в мене був рекомендаційний лист до магістра, який може взяти мене до себе на навчання. Чим я збиралася зайнятися як найшвидше.

Бал в маєтку графа Болтова був назначений на завтра. А сьогодні маркіза випила з мене усі мої життєві сили.

-Маліко, -дуже строго, навіть очі примружила,- у тебе не було виходу у світ, а в мене не було доньки, яку б я могла вивести. Тож дай мені, будь ласка, зробити це зараз. Невже тобі не хочеться побути не просто чародійкою, а ще трохи графинею?

Чесно кажучи, хотілося. Дуже хотілося. Останній раз, коли я в гарному платті була на балу і танцювала, було ще при татові. В світ у своє повноліття я так і не вийшла. А всі весняні, осінні та зимові бали в Академії я пропустила через те, що не було можливості купити собі достойне, як мені здавалося, вбрання.

Я подивилася і маркізу, яка чекала на відповідь і дала їй можливість зробити з мене справжню графиню Маліку Ясну. Шкода, що на сьогодні я не мала титулу, але я була твердо налаштована його повернути. А якщо не вдасться, то і не в титулах щастя. Зараз я маю дуже потужну магічну силу, її я теж маю намір розвивати.

Після усіх примірок і процедур краси я насилу долізла до ліжка і просто відключилася.

Ніхто до обіду мене не турбував, а потім почалося пекло. Мені принесли нові вбрання. Тут треба віддати данину маркізі, плаття були чудові. Кожне було краще попереднього. Я крутилася перед дзеркалом і не могла натішитися. Все ж хай там як, але ми дівчатка такі. І крутячись перед дзеркалом я і справді відчувала себе красунею. Вибрала ніжно фіолетового кольору плаття. Нижнє багатошарове біле плаття з легкої тканини просвічувалось крізь ніжно фіолетову прозору тканину сіточкою. Плечі відкриті, короткі спущені рукави із такої ж сіточки, яка зверху, майже залишали руки оголеними. Корсет від грудей і по талії був вишитий дивними ніжними квітами та обшитий перлинами. Моє довге мідне волосся вложили у високу зачіску, яка відкрила шию і плечі й також прикрасили перлинами.

Я роздивлялася себе у дзеркалі й не могла повірити, що це я. Гарна, витончена і така ніжна. Вчорашні процедури трішки відбілили мою шкіру і хоч засмагу не вдалося повністю убрати, як диктувала мода, але шкіра стала світлішою і дуже ніжною. Я собі дуже подобалася. Дістала мамині сережки, які дуже доречно були до сьогоднішнього вбрання. Шию, хоч маркіза пропонувала прикрасити, залишила так. Мені здавалося, що так я виглядаю більш незахищеною і більш ніжною. І цим можна апелювати при розмові з казначеєм.

Зустріла нас графиня Болтова особисто. Сестри обнялися і поцілувалися. Далі графиня і про мене не забула. Поцілувала і відмітила, що я дивно яка гарненька сьогодні.

Маркіза збиралася увесь вечір бути поряд, але я настільки була переповнена і зайнята увагою чоловіків, що просто в мене не було часу, щоб відпочити. Особливо мене замучив молодший син казначея, він примудрився постійно бути поряд. А на мою заяву, що це не пристойно танцювати три рази підряд з одним і тим же кавалером відшучувався. Він мав погане почуття гумору, його жарти приводили мене до ступору. Я посміхалась стримано, але смішно не було. Нарешті Маркіза мене відтягнула від моїх залицяльників і провела до кабінету графа Болтова. Сам хазяїн дома був людиною поважного віку і статуру теж мав поважну. Він відразу повідомив, що для нього не таємниця, чому ми його відвідали, бо вже мав розмову по цьому питанню зі своєю дружиною. Мені було соромно і на язику крутилося не "відвідали", а "припхалися".

-Я вам нічого не можу обіцяти, на рожен лізти не буду. Я вже не молодий і у спину дихають ті, хто не проти зайняти моє місце. Але якщо мене запитають чи буде влучний час я підтримаю вас графиня. -Таким зверненням він дав зрозуміти, що повністю підтримує мене.

Ми не стали зловживати увагою графа і залишили його.

Маркіза розмовляла з солідним кавалером, а я вирішила трішки остудитися і вийшла на терасу. Сад так чарівно був вкритий снігом, а ліхтарики посріблили сніг і він виблискував маленькими срібними зірочками. Я залюбувалася.

-Моя чарівна леді Маліка, хіба можна виходити у такий мороз без верхнього одягу?- Ззаду мене стояв молодший син графа. Хотілося зітхнути стомлено, бо він мене за цей вечір замучив.

-Ви забули, що я чародійка?

-О, і справді,- дуже награно.

Мені дуже не хотілося з ним спілкуватися і я вже вирішила повернутися в середину. Але він перегородив мені дорогу.

-Не поспішайте,- оскільки я стояла вже надто близько, то вийшло, що він прошепотів мені на вухо,- я знаю, яка у Вас справа до мого батька і я можу допомогти.

-Невже? - Розмова ставала дедалі неприємнішою.

-Я не тільки можу поговорити з батьком, в мене є впливові друзі, які дуже близькі до короля,- а очі почали дуже нахабно мене оглядати.

-І що ж Ви, мій лорде, за це хочете? - хоча я вже все зрозуміла, але вирішила прийняти правила гри.

-Вас.

Про лорда Дімітрія Болтова, молодшого сина казначея, ходили різні чутки й вони не робили йому честі. Але навіть, якщо і не вірити їм, то познайомившись з ним особисто, усі сумніви зникають. Він дуже неприємна і бридка людина. Маленькі оченята, які горять зараз розбещеністю та оглядають мене вже з блиском перемоги, рот, з якого ще трохи і слина буде капати, викликали лише відразу. Руки, що почали мене стискувати та сильніше притискати, хотілося зламати. А ще хотілося плюнути йому в обличчя. Та я дуже стримана і вихована дівчинка. Майже… Мені добре давалися ілюзії, хоч і не вміла їх довго втримувати. Але зробити собі саме потворне обличчя, що я колись бачила, змогла без зайвих зусиль. Лише на мить перед собою лорд Дімітрій побачив ту саму мавку-босокарню. Те як він від мене жахнувся, не втримався й осів, а потім загрібаючи ногами намагався відлізти як найдалі, потішило моє самолюбство і викликало усмішку.

-Що з Вами, лорд Дімітрій?- награно запитала,- може позвати цілителя? Ой, вибачте, так перехвилювалася, що і забула, що я сама володію цілительською магією. До того ж дуже сильною. Правда, я ще не добре нею володію. Та нічого, зараз я Вам щось підправлю.

Почала рухатись в його бік.

-Не треба! Не підходьте!- зарепетував як різаний.

-Ну ні так, ні, -надула губи начебто образилась і пішла шукати маркізу.

Настрій, який майже зіпсував син графа, знову підбадьорився і я ще потанцювала і повеселилася.

Коли ми з маркізою повернулися до маєтку, я їй переповіла випадок на терасі. Думала, що вона порадіє і посміється зі мною, але вона почала хвилюватися. Я вважала, що безпідставно.

-Ліко, послухай мене! Дімітрій хоч і мій племінник, та він козел, хай простить мене моя сестра. Я не знаю, як так могло вийти, що в такій чудовій родині виросте такий негідник і тварюка.

-У сім’ї не без урода, -прокоментувала я.

-Ото ж. Те, що він тобою зацікавився не дивно. Ти дуже гарненька. Але Боже збережи від його невдоволення. Дімітрій дуже підлий і мстивий. І він справді має друзів у свиті короля. Може ставити перешкоди.

Я тільки махнула рукою. Мене вже давно не турбують думки інших і тим паче життя вищого світу. Але я розуміла, що міледі дуже хотіла мені допомогти і для неї це було важливо. А мені дуже хотілося, щоб вона була щасливою. Бо маркіза Яніна Ролін за такий короткий час стала по справжньому мені близькою людиною.

-Я гадаю, що все минеться. А якщо і ні, то що він собою представляє багато, хто знає. Він не матиме успіху у своїх каверзах. А за цей вечір хочу Вам подякувати, я вже і не пам'ятаю, коли так веселилася і танцювала. Вже думала, що і забула як це робиться,- розсміялися разом, - і я сьогодні справжня принцеса. Почала радісно витанцьовувати та наспівувати мелодію. Маркіза споглядала і раділа зі мною.