Ліка. Чародійка четвертого ступеня

Добре так несло болотом і затхлим листтям. Що я пам’ятаю про Мавок? Гарні, не дуже, щоб небезпечні. З ними домовитись іноді можна. Заманюють до себе людей, особливо хлопців. Часто саме з нехрещених дітей бувають. Ті самі потерчата стають Мавками через сім років. Як з ними боротися? В моєму арсеналі було кілька заклять. Їх я і бубоніла, поки продералася через хащі. Дивно… Зазвичай навкруги Мавок квіти ростуть і так приємно пахне літнім лісом, травою. І повинно бути прохолодно і свіжо. А мені зараз не те, що не прохолодно, а вже штани до заду прилипли, і моє волосся на паклю схоже, злиплося. Тече піт по спині, по обличчю і навіть у рот, який не закривається, бо смердить так, що ніс вже не справляється. Що не так в усьому цьому. Знов я десь щось наплутала. Вже моторошно і хочеться повернутися в село, напроситися на ночівку до старости. В нього така хата простора, світла і головне, що прохолодна. Нагодує мене господиня і спати вкладе, от де щастя. Щось вже і громити нічого не хочеться, і лють моя кудись ділась. На зміну їй пришла втома і апатія.

Мох м’яко пружинив під ногами, а я все йшла. Десь вже я глибоко на болота залізла. І ось побачила її. Зі спини вгадала. Бо не було спини, нутро видно. І нутро те було недобре, і шкіра не ніжна, як має бути в Мавки, і волосся сіре спутане, ще й брудне: у багнюці і в крові засохлій. Зробила я кілька кроків назад, та наступила на гілочку. Вона й тріснула. Тут то Мавка і повернулася до мене. Та що ж мені так не щастить сьогодні. На мене дивилась своїми кровавими очима і скалилась Мавка-босорканя. Це створіння колись було відьмою. Але через різні причини: чи то із-за нещасливого кохання, чи так жити набридло і кінчала з собою. Нехрещена і не люблена вона стала мавкою, але не звичайною, а самою небезпечною, злою і кровожерливою. Вік життя у таких буде короткий, вона гнила із середини. І щоб продовжувати своє життя, потрібна була утроба живої ще людини. Вона зжерала не тільки черево, а й випивала життя. А якщо трапиться їй людина з магічними можливостями, то й додасть вона собі віку на третину. Ще розказували нам, що і на смак ми для неї смаколики. Саме зараз вона смакувала когось. І скалилася на мене своїми надзвичайно гострими зубами, вимазаними у крові. Те, що залишилось від її здобичі, яка колись була людиною, навіть описувати не буду. Мене почало нудити. Мій шлунок збунтувався, знайшов час.

-Ти вчасно,-прохрипіла вона. Краще було б сказати воно. Але зрозуміло, що колись то була жінка. На ній якісь лахміття, груди обвислі, ребра світилися. Морда і груди були у крові і нутрощах.

Я склала руки у захисному жесті, на зразок хреста і почала читати закляття. І чим довше я читала, тим ширше вона скалилась.

-На мене не діє,-сміялася скрипучим і дуже неприємним сміхом.

Усе! Я тут і згину-перше, що прийшло до моєї дурної голови.

-То це ти моїх діточок охрестила?

-Ні, не я,- хочу відступити, а ноги грузнуть у болотній жижі. І чім більше смикаюсь, тим більше грузну.

-Авжеж… авжеж. Ти сама підійдеш, чи мені до тебе шкандибати. Я вже не втому стані, щоб за кимось бігати, сили кінчаються. Та ти й сама знаєш, як нам таким не легко. Не хочу вдруге вмирати, та ще й так. Мені на тому світі покою не найти, я не поспішаю туди. Отже, ти все одно будеш наступною, а потім я вже зможу трішки відпочити. Сила в тобі є, я відчуваю.

-Яка сила? Я ледь Академію закінчила, -тут вона кинулась. Такій швидкості позаздрили би навіть магічні фаєрболи. Все відбувалося так швидко, що я і подумати нічого не встигла, не кажучи вже про те, щоб згадати своє життя і побідкатись на нього. Аж ось мавчині очі вже на проти моїх, а її кістляві, неначе побиті ще й артритом, кінцівки тягнуться до мене. А потім раптом час уповільнився і мій амулет на шиї став дуже гарячим, і у грудях з’явилося тепло, і пішло від мене зелене світіння, і губи самі прошепотіли закляття благословіння.

Я не стояла, а валялася у болоті вся у крові, мавчиних залишках і гною. Навіть очима не могла кліпнути, бо їх теж заліпило. Сил піднятись не було. Якось я враз ослабла. Руки не хотіли рухатись. Але я смерділа і вже була під загрозою задихнутися. Прийшлось натужитись і підвестись.

Прати одяг і обмиватися довелось тут же недалеко на болоті. Як я це робила не пам’ятаю. А потім просто заснула.